Вольнова Л.М. Психологічна культура фахівців соціальної сфери як орієнтир сучасної професійної підготовки / Л.М. Вольнова // Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету : матеріали звітно-наукової конфер. викладачів університету за 2008 рік, 5-6 лютого 2009 року / Укл. Г.І. Волинка, О.В. Уваркіна, О.П. Симоненко, О. П. Ємельянова. – К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. – 264 с. – С.45-46. Вольнова Л.М. ПСИХОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ЯК ОРІЄНТИР СУЧАСНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ Практика показує (і в нас особливо), що часто люди стикаються з проблемами, які не можуть вирішити ні вони самі, ні члени їх сімей, ні друзі, ні сусіди, ні навіть доброзичливі урядовці. Для цього й потрібні люди особливої професії – соціальні працівники. Саме вони покликані допомагати потребуючим вирішувати проблеми, що виникають в їх повсякденному житті, та, в першу чергу, тим, хто не захищений в соціальному плані: літнім людям, інвалідам, дітям, позбавленим нормального сімейного виховання, особам з психічними розладами, алкогольно- та наркозалежним, хворим на ВІЛ/СНІД, неблагополучним сім'ям, особам з девіантною поведінкою та ін. Однак, слід звернути увагу на той момент, що професійні групи осіб, які працюють з переліченими категоріями клієнтів, також потребують вироблення абсолютно нового підходу до взаємодії зі своїми підопічними. Адже для того, щоб сформувати стресостійку особу, здатну самостійно, ефективно та відповідально будувати своє життя, вимагається насамперед самим володіти необхідними для цього якостями та демонструвати їх в процесі професійної взаємодії. Особливого значення тут набуває психологічна культура фахівця. Водночас, при визначенні поняття «психологічна культура фахівця соціальної сфери», виділенні його параметрів, рівнів можна констатувати деякі труднощі. Зокрема, термін «психологічна культура» не потрапив ні в один з вітчизняних психологічних словників. В довідковій літературі представлені визначення окремих її складових (комунікативної культури, культури поведінки, культури мислення). Означене обумовлює актуальність вивчення проблеми цілеспрямованого формування психологічної культури при підготовці фахівців соціальної сфери. Зазначимо, що об’ємність та універсальність поняття «культура» дозволяє розглядати його багатоаспектно: як соціальний інститут; систему суспільних регулятивних норм; механізм трансляції досвіду; характеристику рівня розвитку особи; розгортання творчої діяльності людини, спрямованої на пошук значення буття тощо. Однак, слід наголосити, що, незважаючи на відмінності в підходах до розгляду категорії «культура», загальним для них є розуміння культури як цілісного явища, центральна ланка якого – людина як суб'єкт культурного розвитку. Тому культурою можна вважати лише те з проведеного людиною, що спрямовано на саморозвиток і самовдосконалення. У з в’язку з цим, деякі дослідники вважають, що культура може бути представлена як: § культура видів людської діяльності (праці, дозвілля і т.д.); § культура сфер життєдіяльності (сім'ї, виробничого колективу, міста, села і т.д.); § культура соціальних об’єднань (робітників, колгоспників, фермерів, підприємців, міської і сільської інтелігенції і т.д.). Саме в рамках першого підходу виділяється поняття професійної культури як проекції загальної культури, що виявляється в системі професійних якостей і особливостях виконуваної діяльності. Особлива увага дослідниками звертається на включеність поняття професійної культури до іміджу фахівця. Структура іміджу досить багатогранна, у зв’язку з цим професійний імідж соціального працівника розглядається як збірний, узагальнений образ, складовими якого вважаються: професійна компетентність; психологічна культуру; соціально-демографічні та фізичні дані; візуальний імідж. Особливої уваги заслуговує формування саме психологічної культури, необхідність якої обумовлена реальними потребами в оновленні не стільки змісту, скільки форм і методів соціальної роботи. Слід зазначити, що психологічна культура як складова професійного іміджу включає такі професійно необхідні якості: комунікабельність, доброзичливість, розвинутість вербальної сфери, ненав'язлива енергійність, уміння впливати на різні типи людей, тримати дистанцію, нормативність мови, уміння викликати інтерес, подобатися, соціально-психологічні характеристики професіонала тощо. Ми притримується думки, що психологічна культура постає в сукупності переконань, переживань, уявлень про самого себе (рефлексія), психолого-педагогічних впливів. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури нами виділено такі компоненти психологічної культури як: соціокультурні норми, психологічні знання, значення (психологічні образи, умовні знаки, жести, слова, одяг), цінності (уявлення про ідеал, соціально бажаний, нормативний), символи у руслі формування психологічної культури соціального педагога. При формуванні психологічної культури фахівця необхідно орієнтуватися і на її складові: психологічну грамотність, психологічну компетентність, ціннісно-смисловий компонент, рефлексію, культуротворчість. До культурно-психологічних поведінкових проявів, на які варто звернути увагу при формуванні психологічної культури фахівця, ми відносимо: регулярно здійснюване самопізнання; конструктивне спілкування з ближніми та далекими людьми; добру саморегуляцію своїх емоцій, дій і думок; достатньо гармонійно організовану творчість; конструктивне ведення своїх справ; гармонізуючий саморозвиток. Підсумовуючи теоретичні узагальнення ми можемо констатувати, що для надання соціальним працівником компетентної допомоги необхідно, щоб у процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі він: був включений у культуротворчість (гуманітарна культура); орієнтувався на гуманістичні принципи як ціннісно-смисловий компонент; рефлексивно вивчав індивідуальні особливості клієнтів, погоджував педагогічні вимоги з його суб'єктивним досвідом; компетентно проявляв свою психологічну грамотність; володів комплексом професійних умінь (психологічна компетентність); прагнув власного особового зростання, тобто володів високим рівнем психологічної культури. Тоді рівень психологічної культури можна усвідомлено підвищувати з допомогою спеціально на неї спрямованих процесів розвитку і саморозвитку. А це вимагає практично щоденних, але помірних зусиль, розвитку позитивних особистісних установок, позитивного мислення і поведінки.