СПИСОК ПРАЦЬ Л.М.ВОЛЬНОВОЇ

СПИСОК друкованих праць канд. пед. наук, доц. к-ри галузевої психології та психології управління Інституту соціальної роботи та управління Вольнової Лесі Миколаївни До захисту Статті у наукових фахових виданнях України 1. Линник (Вольнова) Л. М. Попередження відхилень у поведінці молодших школярів у контексті національного виховання / Л. М. Линник // Проблеми педагогічних технологій : [зб. наук. праць]. – Луцьк : Волинський Академічний Дім, 2002. – Вип. 4. – С. 136-143. (0,33 д.а.) 2. Линник (Вольнова) Л. М. Формування у студентів знань про специфіку реалізації диференційованого підходу в процесі виховної роботи з важкими учнями / Л. М. Линник // Педагогічний пошук : наук.-метод. вісник. – Луцьк : Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти, 2002. – Вип. 4 (36). – С. 40-41. (0,46 д.а.) 3. Линник (Вольнова)Л. М. Методологія і методика вивчення неповнолітніх правопорушників: [Навчальна програма] / П. М. Гусак, Л. М. Линник // Проблеми педагогічних технологій : [зб. наук. праць]. – Луцьк : Волинський Академічний Дім, 2003. – Вип. 1. – С. 27-44. (у співавторстві) 4. Линник (Вольнова)Л. М. Диференціація понять «норма» і «відхилення від норми» у поведінці як передумова роботи з важковиховуваними дітьми / Л. М. Линник // Проблеми педагогічних технологій : [зб. наук. праць]. – Луцьк : Волинський Академічний Дім, 2003. – Вип. 3-4 (25-24). – С. 149-155. (0,42 д.а.) 5. Линник (Вольнова)Л. М. Диференційований підхід у вихованні: необхідність чи данина моді / Л. М. Линник // Проблеми педагогічних технологій : [зб. наук. праць]. – Луцьк : Волинський Академічний Дім, 2004. – Вип. 1 (36). – С. 115-120. (0,34 д.а.) 6. Линник (Вольнова)Л. М. Результати дослідження стійкості та змісту інтересів важковиховуваних підлітків / Л. М. Линник // Педагогічний пошук : наук.-метод. вісник. – Луцьк : Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти, 2004. – Вип. 4 (44). – С. 60-63. (0,29 д.а.) Статті у наукових журналах 7. Линник (Вольнова)Л. М. Важковиховувані діти: вплив сімейного середовища / Л. М. Линник // Соціальна робота в Україні : теорія і практика : наук.-метод. журнал. – К., 2003. – № 1. – С. 93-99. (0,33 д.а.) Тези доповідей 8. Линник (Вольнова)Л. М. Залучення волонтерів до роботи з сім’ями дітей, які мають відхилення від норм у поведінці / Л. М. Линник, І. М. Линник // Волонтерство як ресурс соціальної роботи в громаді : [зб. статей]. Міжнародна наукова конференція для студентів та аспірантів [«Обличчя соціальної держави»]. – К : Християнський Дитячий Фонд, 2006. – 96 с. – С. 57-61. (у співавторстві) (0,33 д.а.) 9. Линник (Вольнова)Л. М. Особливості організації профілактичної роботи з важковиховуваними неповнолітніми на основі диференційованого підходу / Л. М. Линник // Матеріали першої міжнародної соціально-педагогічної конференції. (26-27 квітня 2006 року). – Луцьк, 2006. – С. 44-49. (0,21 д.а.) Після захисту Підручники та навчально-методичні посібники 10. Вольнова Л. М. Методичні рекомендації щодо психолого-педагогічної роботи з важковиховуваними неповнолітніми / Л. М. Вольнова. – К. : НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2008. – 36 с. (1,5 д.а.) 11. Вольнова Л. М. Профілактика девіантної поведінки підлітків : навч.-метод. посібник до спецкурсу соц.-пед. циклу «Профілактика девіантної поведінки підлітків» для студентів спеціальності «Соціальна педагогіка» / Л. М. Вольнова. – К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. – 224 с. (13,2 д.а.) 12. Соціальна педагогіка : підручник. 4-те вид. виправ. та доп. / за ред. проф. А. Й. Капської. − К. : Центр учбової літератури, 2009. – 488 с. (авт. : Р.7, § 1 Важковиховуваність як передумова виникнення відхилень у поведінці підлітків – С. 334-347). [Рекомендовано Міністерством освіти і науки України, Лист № 1/11-2298 від 09.06.2003]. (0,46 д.а.) 13. Психологія особистості : хрестоматія : навч. посіб. / О.Б. Мельничук, Р.Ф. Пасічняк, Л.М. Вольнова та ін. – К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. – 532 с. (4 д.а.) 14. Соціально-педагогічна профілактика вживання психоактивних речовин підлітками : метод. рек. / Т. А. Мартинюк ; за ред. П. М. Гусака, Л. М. Вольнової. – Луцьк : ВНУ ім. Лесі Українки, 2010. – 84 с. (4,88 д.а.) 15. Вольнова Л. М. Соціальна психологія: формування компетентності майбутнього фахівця. Навчальний посібник для студентів спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота» / Л.М. Вольнова. – К., 2011. – 283 с. [Рекомендовано Міністерством освіти і науки України, Лист № 1/11-11789 від 22.12.10]. (16,51 д.а.). 16. Соціальна педагогіка. 5-те вид. виправ. та доп. Підручник. / за ред. А. Й. Капської. − К. : Центр учбової літератури, 2011. – 488 с. (авт. : Р.7, § 1 Важковиховуваність як передумова виникнення відхилень у поведінці підлітків – С. 334-347). [Рекомендовано Міністерством освіти і науки України, Лист № 1/11-2298 від 09.06.2003]. (0,8 д.а.) 17. Вольнова Л. М. Історія психології : методичні рекомендації для самостійної роботи студентів / Л.М. Вольнова. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – 45 с. (2,3 д.а.) 18. Соціально-педагогічний супровід процесу ґендерної соціалізації дівчат-підлітків з неповних родин. Методичні рекомендації / В. Б. Синякова ; за ред. доц. Л.М.Вольнової. – К. : НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2012. – 120 с. (5,45 д.а.) 19. Психосоціальна допомога в роботі з кризовою особистістю : навчальний посібник / наук. ред. та керівник проблем. групи – Л. М. Вольнова. – К. , 2012. – 275 с. (10,7 д.а.) Статті у наукових фахових виданнях України 20. Вольнова Л. М. Вплив схильності до конформізму на соціалізацію підлітків / Л. М. Вольнова // Соціалізація особистості : зб. наук. праць / [за заг. ред. проф. А. Й. Капської]. Том ХХХ. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. – С. 50-59. (0,46 д.а.) 21. Вольнова Л.М. Місце студентської субкультури в соціокультурному просторі міста / Л. М. Вольнова // Соціалізація особистості : зб. наук. праць / [за заг. ред. проф. А. Й. Капської]. Том ХХХІ. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. – С. 138-147. (0,42 д.а.) 22. Вольнова Л. М. Проблеми формування психологічної культури фахівців соціальної сфери / Л. М. Вольнова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова : [зб. наук. праць]. – Випуск 7. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. – С. 48-55. – (Серія 11. Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління). (0,42 д.а.) 23. Вольнова Л. М. Самостійна робота з психологічних дисциплін як засіб підвищення якості підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери / Л. М. Вольнова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Випуск 11 : [зб. наук. праць] / за ред. П. В. Дмитренка, В. Д. Сиротюка. - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. - 237 с. - С. 56-62. – (Серія №5. Педагогічні науки: реалії та перспективи). (0,42 д.а.) 24. Вольнова Л. М. Вплив великого міста на прояв девіації у поведінці підлітків / Л. М. Вольнова // Соціальна робота в Україні : теорії і практика : наук.-метод. журнал. – 2008. – № 2. – С. 32-39. (0,42 д.а.) 25. Вольнова Л. М. Вплив міського середовища на соціалізацію студентів / Л. М. Вольнова // Соціальна робота в Україні : теорія і практика. – наук.-метод. журнал. – 2008. – № 4. – С. 40-48. (0,46 д.а.) 26. Вольнова Л. М. Формування психологічної компетентності як складової психологічної культури майбутніх соціальних педагогів / Л. М. Вольнова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова : [зб. наук. праць]. – Вип. 8. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. - С. 66-74. – (Серія 11. Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління). (0,54 д.а.) 27. Вольнова Л.М. Психологічні особливості прояву інтернет-адикції в підлітковому середовищі / Л. М. Вольнова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова : [зб. наук. праць]. – Випуск 25 (49). – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009.- С.88-93. – (Серія №12. Психологічні науки). (0,42 д.а.) 28. Вольнова Л. М. Соціокультурна компетентність як складова підготовки студентів – майбутніх фахівців системи діяльності «людина-людина» / Л. М. Вольнова // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова : [зб. наук. праць]. – Випуск 28 (52). – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. - С.137-145. – (Серія №12. Психологічні науки). (0,6 д.а.) 29. Вольнова Л. М. Чинники успішної психологічної адаптації першокурсників: робота з батьками / Л.М. Вольнова // Вісник. Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Випуск 13. – К : КиМУ, 2009. – С.58-71. – (Серія: Психологічні науки). (0,58 д.а.) 30. Вольнова Л. М. Соціально-психологічна профілактика прояву маніпулятивних систем у подружньому спілкуванні / Л. М. Вольнова // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. Т. ХІ, част.6. – К., 2009. – С.82-91. (0,58 д.а.) 31. Вольнова Л. М. Формування соціокультурної компетентності майбутніх соціальних педагогів під час вивчення дисциплін психологічного циклу / Л. М. Вольнова // Актуальні проблеми психології : Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія / За ред. С. Д. Максименка. – К. : Інформаційно-аналітичне агентство, 2009. – Том Х, Вип. 12. – С.99-110. (0,58 д.а) 32. Линник (Вольнова) Л. М. Профілактика важковиховуваності підлітків в Україні / П. М. Гусак, Л. М. Линник (Вольнова) // Наукові записки. Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя / [за заг. ред. проф. Є. І. Коваленко]. – Ніжин : НДУ ім. М.Гоголя, 2009. – №6. – Ч. 2. – 302 с. – С.22-27. – (Серія «Психолого-педагогічні науки») (0,7 д.а.). 33. Вольнова Л. М. Батьківська сім'я як соціально-педагогічний чинник делінквентної поведінки неповнолітніх / Л. М. Вольнова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова : зб. наук. праць. – Вип.10. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. – С.207-217 – (Серія 11. «Соціальна робота. Соціальна педагогіка») (0,58 д.а.). 34. Вольнова Л.М. Середовище вищого навчального закладу як чинник формування соціокультурної компетентності студентів / Л.М. Вольнова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова : зб. наук. праць. – Вип.11. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. – С.33-39. – (Серія 11. «Соціальна робота. Соціальна педагогіка») (0,42 д.а.). 35. Вольнова Л. М. Соціальна складова професійної компетентності студентів – майбутніх фахівців системи діяльності «людина-людина» / Л. М. Вольнова // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. Зб. наук. праць. – 2010. – № 7 (9). – С. 376-383. (0,4 д.а.) 36. Вольнова Л.М. Велике місто як середовище і чинник формування соціокультурної компетентності особистості / Л.М. Вольнова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова : зб. наук. праць. – Вип.12. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. – С.60-66. – (Серія 11. «Соціальна робота. Соціальна педагогіка») (0,42 д.а.). 37. Вольнова Л.М. Особливості середовища великого міста як чинника соціалізації / десоціалізації сучасної молоді / Л.М. Вольнова // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. – 2011. – №3-4. – С.23-31 (0,45 д.а.). 38. Грищук Ю.В., Вольнова Л.М. Специфіка формування підліткової субкультури / Ю.В.Грищук, Л.М.Вольнова // Соціальна робота в Україні : теорія і практика. – 2012. – №2. – С. 67-75 (0,46 д.а.) 39. Вольнова Л.М. Диференціація важковиховуваних підлітків як умова успішної психолого-педагогічної роботи з ними / Л.М. Вольнова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова : зб. наук. праць. – 2012. – Випуск 15. – К. : НПУ імені М.П.Драгоманова, 2012. – С. 97-104. – (Серія 11. Соціальна робота. Соціальна педагогіка) (0,45 д.а.) Статті у наукових журналах 40. Вольнова Л. М. Вплив групи однолітків на виникнення девіантної поведінки у підлітковому середовищі / Л. М. Вольнова // Социально-педагогические проблемы детей и молодежи : [сб. науч. трудов]. – Вып. 4. Часть 1. – Ростов-на-Дону, 2008. – С. 66-71. (0,42 д.а.) 41. Wolnowa Lesia Mykołaiwna. Formovanie psichologicznej kultury pracowników sfery socjalnej (Формування психологічної культури працівників соціальної сфери) // Zamojskie studia i materiały. – Zamość, 2008 ; R.10, zeszyt 1(26). – Rok wydania X ; seria : Pedаgogika. – С. 165-177. (0,71 д.а.) 42. Вольнова Л. М. Проблеми відхилень у поведінці важковиховуваних : погляд педагогів і підлітків / Л. М. Вольнова // Социально-педагогические проблемы детей и молодежи : [сб. науч. трудов]. – Вып. 5. – Ростов-на-Дону, 2009. – С. 255-261. (0,33 д.а.) 43. Wolnowa Lesia Mykołaiwna. Чинники соціалізації та десоціалізації особистості у великому місті // Współczesne strategie i wyzwania edukacyjne / red. Dorota Sikora, Piotr Mazur. – Chełm, 2011. – С.112-121 (0,58 д.а.) 44. Вольнова Л.М. Соціально-педагогічні аспекти діагностики у профілактиці асоціальної поведінки неповнолітніх [Електронний ресурс] / Л. М. Вольнова // Междисциплинарные исследования в науке и образовании. Электронный науч. журнал. – 2012. – № 1 K. – Режим доступа : http://mino.esrae.ru/158-1091 (дата обращения: 21.02.2013) (0,54 д.а.) 45. Вольнова Л.М. Девіантність у великому місті: міждисциплінарні дослідження [Електронний ресурс] // Междисциплинарные исследования в науке и образовании. Электронный научный журнал. – 2013. – № 2 Sm. – Режим доступа : www.es.rae.ru/mino/160-1280 (дата обращения 11.02.2013) (0,54 д.а.) Статті у збірниках наукових праць 46. Вольнова Л. М. Розвиток соціокультурної компетентності студентської молоді у великому місті / Л. М. Вольнова // Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету : зб. наук. праць звітно-наук. конф. викладачів ун-ту за 2010 р., 9-10 лютого 2011 року / [укл. Г. І. Волинка, О. В. Уваркіна, О. П. Симоненко, О. П. Ємельянова]. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – С. 41-42. (0,2 д.а.) 47. Вольнова Л.М. Інтерактивна компетентність у міжособистісній і професійній взаємодії соціального педагога / Л.М. Вольнова // Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету : зб. наук. праць звітно-наук. конф. викладачів ун-ту за 2011 р., 9-10 лютого 2012 року. Частина 1 / [укл. Г. І. Волинка, О. В. Уваркіна, О. П. Симоненко, О. П. Ємельянова]. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2012. – С. 82-83 (0,22 д.а.) Тези доповідей 48. Линник Л. М. Соціально-педагогічна діагностика як умова успішної профілактики негативних проявів у поведінці неповнолітніх / Л. М. Линник // Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (Ялта, 5-7 квітня 2007 р). – [Зб. статей]. Вип. 3. Ч 1. – Ялта: РВВ КГУ, 2007. – 264 с. – С. 195-201. (0,42 д.а.) 49. Линник Л. М. Психолого-педагогічна сутність явища важковиховуваності / Л. М. Линник // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції аспірантів і студентів [«Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє»], (Луцьк, 18-19 квітня 2007 р.). У 2-х т. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. – Т.1. – 196 с. – С. 143-144. (0,16 д.а.) 50. Линник Л. М. Напрями роботи соціального педагога з педколективом щодо профілактики проявів важковиховуваності / Л. М. Линник // Матеріали другої міжнародної соціально-педагогічної конференції. (Луцьк, 24-25 квітня 2007 р.). – Луцьк, 2007. – С. 190-192. (0,16 д.а.) 51. Вольнова Л.М. Психологічна культура фахівців соціальної сфери як орієнтир сучасної професійної підготовки / Л.М. Вольнова // Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету : матеріали звітно-наукової конфер. викладачів університету за 2008 рік, 5-6 лютого 2009 року / Укл. Г.І. Волинка, О.В. Уваркіна, О.П. Симоненко, О. П. Ємельянова. – К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. – 264 с. – С.45-46. (0,09 д.а.) 52. Вольнова Л. М. Психологічні особливості великого міста як чинника соціалізації / Л. М. Вольнова // Матеріали Міжнародної наук.-практ. конфер. [«Соціалізація особистості і суспільні трансформації : механізми взаємовпливу та вияви»], (Чернівці, 14-15 травня 2009 р.). – Чернівці : Книга – ХХІ, 2009. – С. 43-47. (0,46 д.а.) 53. Вольнова Л. М. Соціальна складова професійної компетентності студентів – майбутніх фахівців системи діяльності «людина-людина» / Л. М. Вольнова // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами : тези доповідей : в 2-х ч.; ч.І. – К : Університет «Україна», 2010. – 400 с. – С. 201-208. (0,4 д.а.) 54. Вольнова Л. М. Рольовий репертуар і рольова компетентність студента – майбутнього соціального педагога / Л.М. Вольнова // Актуальні питання психологічного забезпечення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах [Текст] : матеріали міжвуз. наук.-практ. конф. (київ, 21 травня 2010 р.) – К. 6 Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. – 120 с. – С.95-97. (0,14 д.а.) 55. Вольнова Л. М. Особливості психокорекційної роботи з сім’ями, що виховують дитину з обмеженими можливостями / Л. М. Вольнова // Психологічні засади соціальної роботи з інвалідами [Текст] : матеріали круглого столу, 30 вересня 2010 року, Лютіж. – К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. – С.18-20. (0,08 д.а.) 56. Вольнова Л. М. Сім’я як носій духовних та соціокультурних цінностей / Л. М. Вольнова // Возрождение духовности в современном мире: взаимодействие церкви и образования : тезисы Всеукр. науч.-практ. конф., 24-25 марта 2011 г. – Х. : ХНУ имени В.Н.Каразина, 2011. – 392 с. – С. 58-61. (0,17 д.а.) 57. Вольнова Л. М. Правовий захист дітей від шкідливого впливу ЗМІ як напрям профілактики їх асоціальної поведінки / Л. М. Вольнова // Правова освіта перед викликами сучасності : матеріали Всеукраїнського міжвузівського соціально-правового семінару (Київ, 26 травня 2011 року) / За заг. ред. проф. І. М. Ковчиної. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – С. 13-14. (0,17 д.а.) 58. Вольнова Л. М. Соціокультурна компетентність викладача вищої школи як основа його психологічної культури / Л. М. Вольнова // Педагогіка вищої школи: досвід і тенденції розвитку. Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (10-11 листоп. 2011 р., м. Запоріжжя). – Запорізький національний університет. – Запоріжжя : ЗНУ, 2011. – 108 с. – С. 86-87. (0,17 д.а.) 59. Вольнова Л. М. Деструктивні впливи середовища великого міста на соціалізуючі функції сучасної сім’ї / Л. М. Вольнова // Сучасна сім'я та соціальні інституції: шляхи партнерської взаємодії : матер. Всеукр. наук.-практ. конф. / [редкол. : Л.Л.Хоружа, Г.М.Лактіонова, О.В.Безпалько та ін.]. – К. : Київський ун-т імені бориса Грінченка, 2012. – С. 51-54. (0,18 д.а.) 60. Вольнова Л. М. Самостійна робота із курсу «Соціальна психологія» як засіб формування професійної компетентності студентів / Л. М. Вольнова // Актуальні питання психологічного забезпечення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах [Текст]: матеріали міжвуз. наук.-практ. конф. (Київ, 25 травня 2012 р.) – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. – С. 41-44. (0,13 д.а.) 61. Вольнова Л.М. Психологічні аспекти впливу середовища великого міста на студентів // ПОЛІТ. Сучасні проблеми науки. Гуманітарні науки : тези доповідей XII Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених і студентів, м.Київ, 4-5 квітня 2012 р., Національний авіаційний університет / рекол. М.С.Кулик [та ін.]. – К. : НАУ, 2012. – С.25. (0,06 д.а.) 62. Вольнова Л.М. Соціокультурна компетентність як складова загальної соціально-психологічної підготовки фахівця сфери «людина-людина» / Л. М. Вольнова // Актуальні проблеми підготовки майбутніх вчителів початкової школи в умовах гуманізації вищої освіти : матер. міжвуз. наук.-практ. конф., м. Хмельницький, 28 лютого 2013 р. / [укл. О. Р. Поляновська, С. В. Чернюк]. – Хмельницький : ХмЦНІІ, 2013. – С. 15-17. (0,16 д.а.)

Вольнова Л.М. Соціально-педагогічні аспекти діагностики у профілактиці асоціальної поведінки неповнолітніх [Електронний ресурс] / Л. М. Вольнова // Междисциплинарные исследования в науке и образовании. Электронный науч.-технич. журнал. – 2012. – № 1 K. – Режим доступу : http://mino.esrae.ru/158-1091 УДК 316.362.1-055.52 СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ У ПРОФІЛАКТИЦІ АСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ НЕПОВНОЛІТНІХ к.п.н., доц. Вольнова Л.М. Національний педагогічний університет імені Н.П. Драгоманова Вивчення проблеми девіантної поведінки неповнолітніх та стану профілактики її проявів, зокрема, асоціальної поведінки, доводить необхідність чіткого визначення основних засад соціально-педагогічної діагностики щодо профілактичної роботи. Означена проблема не нова у соціально-педагогічній науці. Переконливим є той факт, що виявлення та визначення своєрідності поведінки неповнолітніх забезпечує створення умов плідної співпраці педагога та учнів, врахування останніх є особливо важливим у складному процесі соціально-педагогічної роботи. Разом з тим питання соціально-педагогічної діагностики як компоненту профілактики асоціальної поведінки неповнолітніх не знайшло достатнього висвітлення. У зв’язку з означеним бачимо актуальним розгляд процесу виявлення та визначення своєрідності поведінки таких неповнолітніх як умови, що забезпечить плідну спільну роботу соціального педагога та учнів. У педагогічній, психологічній, соціально-педагогічній літературі поняття «педагогічна діагностика» стала предметом дослідження таких авторів як А.Бєлкін, В.Безпалько, Б.Бітінас, В.Максимов та інші. Зазначимо, що під соціально-педагогічною діагностикою, як правило розуміють «…спеціально організований процес пізнання, під час якого відбувається збір інформації про вплив на особистість і соціум соціально-психологічних, педагогічних, екологічних та соціологічних факторів» [15, 373]. Основні функції, завдання та етапи соціально-педагогічної діагностики нами було розкрито окремо (див. [9]); в актуальному дослідженні ми маємо на меті зосередити свою увагу на питаннях специфіки соціально-педагогічної діагностики асоціальної поведінки неповнолітніх. Вважаємо за доцільне перед розглядом особливостей соціально-педагогічної діагностики з’ясувати деякі питання пов’язані, перш за все, з асоціальною поведінкою особистості. З цього приводу варто зазначимо, що нормативність будь-якого поведінкового прояву визначають на основі загальноприйнятих правила поведінки. Ними виступають соціальні норми. Більшість наукових теорій [4; 13; 20; 23; 25] розглядають їх як регулятори, котрі закріплюють поведінку, що виражає типові соціальні зв'язки та відносини, характерні для більшості представників соціальної групи. Згідно з В. М. Дімовим [2], принциповим критерієм, який відділяє категорію «соціальна норма» від девіації, є руйнівний вплив останньої, що являє собою реальну загрозу фізичному чи соціальному виживанню оточуючих. Процес і результат засвоєння соціальних норм у ході соціалізації буває неоднозначними, тому визначається поняттями як адаптивної, так і дезадаптованої поведінки. Нами встановлено, що «дезадаптація в соціально-педагогічному аспекті – це особливий різновид поведінки неповнолітнього, що характеризується асоціальними проявами, не відповідає основним принципам…, які визнані обов’язковими для дітей і молоді» [10, 22]. Слід наголосити, що у сфері педагогічного впливу лежать, насамперед, групові форми такої поведінки, котрі можуть не відповідати культурним, соціальним та правовим нормам. Щодо порушення правових норм, то проявляються вони у так званій делінквентній (протиправній, або антисоціальній) та злочинній поведінці. Згідно з визначенням О. В. Змановської, «антисоціальна (делінквентна) поведінка — ця поведінка, що суперечить правовим нормам, загрожує соціальному порядку і благополуччю навколишніх людей» [3, 33]. Ряд досліджень [8; 15; 21] розглядають делінквентність як психологічну готовність до правопорушення, передумовою якої є важковиховуваність. Встановлено також, що це поняття характеризує випадки повторюваних, асоціальних за своєю суттю вчинків і дій, формування негативно орієнтованих особистісних установок. Проведення соціально-педагогічної діагностики антисоціальної поведінки, її виявлення та вивчення, на нашу думку повинно проходити в декілька етапів. Так, перший етап роботи щодо визначення оптимального підходу до роботи з такою категорією неповнолітніх насамперед повинен починатися зі встановлення тих проявів їх поведінки, котрі правомірно класифікувати як антисоціальні, або делінквентні. Так, Н. П. Онищенко [17] серед виявів делінквентної поведінки вказує такі: § агресивна насильницька поведінка, що спрямована проти особистості людини та включає приниження їх гідності (бійки, підпали, вияви садизму, хуліганства, нанесення тілесних ушкоджень та ін.); § корислива поведінка, тобто дії, що передбачають швидке матеріальне збагачення (поєднує дрібні крадіжки, вимагання, викрадення авто та ін.); § незаконне виготовлення, придбання, зберігання та продаж наркотичних речовин. Цінним для диференціації проявів антисоціальної поведінки є їх характеристика за віковою ознакою, подана О. В. Змановською [3, 33]: § дорослі люди (особи старші 18 років) - антисоціальна поведінка виявляється переважно у формі правопорушень, що спричиняють за собою кримінальну або цивільну відповідальність і відповідне покарання; § підлітки (особи від 13 років) - переважають такі види антисоціальної поведінки: хуліганство, крадіжки, грабежі, вандалізм, фізичне насильство, торгівля наркотиками; § дитячий вік (особи від 5 до 12 років) - найбільш поширеними є такі форми антисоціальної поведінки, як насильство щодо молодших дітей або однолітків, жорстоке поводження з тваринами, крадіжки, дрібне хуліганство, руйнування майна, підпали. На другому етапі соціально-педагогічної діагностики для вирішення таких питань, як визначення ступеня вираженості антисоціальності та міри дії на особу, важливе значення також має систематизація типів неповнолітніх, що проявляють антисоціальну поведінку. Ми рекомендуємо соціально-педагогічну діагностику на цьому етапі проводити з урахуванням трьох класифікаційних аспектів. З огляду на організаційно-педагогічний аспект, типи неповнолітніх делінквентів визначаються для того, щоб при плануванні профілактичної роботи з ними можна було вказати місце її проведення, умови й осіб, які будуть її проводити. Для цього можна використати Комплексну експрес-діагностику соціально-педагогічної занедбаності (МЕДОС) [16, 220-234]. Встановлено, що типи, виділені на цьому етапі, співвідносяться з видами девіантної поведінки (асоціальна чи аномальна). Так, коли спостерігалася тенденція до аномальної, то повинна домінувати медична та психотерапевтична допомога. Коли ж фіксується асоціальна поведінка, то позначається характер її прояву (порушення культурних, соціальних чи правових норм), що дозволяє встановити напрям соціально-педагогічної профілактичної роботи (профілактика стримувальна, коригувальна чи реабілітувальна) і провідних суб’єктів її реалізації (сім'я, однолітки, школа, педагогічний колектив, шефи, інспектори служби у справах неповнолітніх, лікарі, позашкільні дитячі заклади, а, можливо, і спеціальна школа). Урахування соціально-педагогічного аспекту основним критерієм об’єднання неповнолітніх у певні профілактичні групи передбачає вивчення динаміки та мотивації антисоціальної поведінки особистості. Цінною в цьому аспекті можна вважати Діагностичну програму вивчення рівнів вихованості школярів [22, 20-21]. Саме тому на цьому етапі важливим є визначення рівня антисоціального вчинку неповнолітнього. Так, В. М. Оржеховська [18, 12] пропонує виділяти три такі рівні: 1. Порушення дисципліни та норм моралі (культури поведінки, статуту школи, дитячих і молодіжних громадських організацій; прогули, бійки, паління, вживання алкоголю, прояви грубощів, нечесності, жорстокості). 2. Правопорушення – проступки (дрібні крадіжки, хуліганство, порушення нормативних актів – адміністративних і цивільних). 3. Правопорушення – злочини (порушення норм кримінального кодексу, які підлягають покаранню судом). Крім того вченою вказується, що відповідна динаміка проявляється й у стадіях переходу важковиховуваності у правопорушення, зокрема: 1 стадія - поява особистісних недоліків у вихованні та негативного зовнішнього впливу, непідготовленість до діяльності; 2 стадія - закріплення особистісних недоліків у результаті помилок виховання, що повторюються; 3 стадія - утворення стереотипу негативної поведінки як результату переходу особистісних недоліків в негативні якості; 4 стадія - виникнення потреби в негативній поведінці в результаті набуття негативного досвіду. На цьому етапі соціально-педагогічної діагностики доцільно користуватися також типологією неповнолітніх правопорушників, що була запропонована ще Н. І. Озерецьким[5, 116] у 1932 році. Вона випливає зі ступеня вираженості та характеру особистісних деформацій особистості. В сучасній інтерпретації її можна представити таким чином: · професійні правопорушники, особистість яких характеризується наявністю стійкої внутрішньої орієнтації на злочинний спосіб задоволення потреб, вони мають сформовані асоціальні погляди та цінності, відносять себе до конкретного злочинного угрупування; · нестійкі - нестійкість внутрішнього світу, погляди та цінності перебувають у стадії формування, злочинні чи асоціальні дії вчиняються під впливом обставин, що склалися, або оточуючих осіб; · звичні - особистість їх характеризується досить високим рівнем правосвідомості, наявність розкаяння з приводу своїх вчинків, але поведінкова активність ґрунтується на суб’єктивному визнанні неможливості принципово змінити те, що відтепер особистість вважає своєю долею; · випадкові – тут точніше було б казати не про девіантну поведінку, а про одиничний вчинок, що має відхилення від нормативів внаслідок дії зовнішніх умов (наприклад, алкоголю). Кожен із цих типів може бути охарактеризований і за допомогою домінуючого конфлікту. Так для першого виду основним є конфлікт між суспільною культурою та злочинною субкультурою, фасаду, яким зокрема особистість пояснює свою антисоціальну діяльність. Для другого типу домінуючим є складний двосторонній конфлікт між особистістю та соціумом, особистістю та злочинною субкультурою. І суспільство, і субкультура мають підстави розглядати особистість як свого потенційного члена та вимагають від неї беззастережного слідування системі норм і принципів. Для третього типу домінуючим виступає внутрішній конфлікт, зумовлений розбіжностями між світоглядними уявленнями та поведінковими проявами. До вирішення цього внутрішнього конфлікту всі зовнішні впливи розглядаються як вторинні і недостатньо актуальні. Важливе місце у діагностиці поведінки має встановлення її мотивації. Аналіз ряду досліджень [1; 14; 24] дозволив виділити такі несвідомі мотиви, що можуть діяти в разі антисоціальної поведінки: § бажання, що вимагають негайного задоволення; § переживання безсилого гніву, відчаю / агресії, що шукає розрядки; § образа, що вимагає помсти; § заздрість, що спонукає до відновлення справедливості; § недовір'я та прагнення зберігати дистанцію; § фантазії величі та всемогутності. Щодо розгляду детерміації антисоціальних дій, то звичайно говорять про сукупність зовнішніх умов і внутрішніх причин, що викликають подібну поведінку. Безумовно у кожному конкретному випадку має місце унікальне поєднання чинників, проте можна визначити деякі загальні тенденції у формуванні антисоціальної поведінки. Таким чином, за детерміацією можна діагностувати такі групи неповнолітніх з антисоціальною поведінкою [3, 105]: § особи, в яких унаслідок ряду причин виявляються не розвинутими вищі відчуття (совість, почуття обов'язку, відповідальність, прихильність до близьких) або уявлення про добро та зло, що спотворює їх емоційну реакцію на вчинки; § особи з гіпертрофованими віковими реакціями (опозиції, емансипації, негативної імітації та ін.), що вказує на скороминущий характер їх опозиційної та антисоціальної поведінки (за інших сприятливих умов); § особи, котрі стійко відтворюють антисоціальну поведінку свого безпосереднього оточення і для кого така поведінка є звичною нормою (з негативним образом самого себе, відсутністю навичок самоконтролю, слабо розвинутою совістю, споживацьким ставленням до людей); § неповнолітні з психічними та невротичними розладами (в них поряд з антисоціальною поведінкою присутні хворобливі симптоми або ознаки інтелектуального недорозвитку); § неповнолітні, котрі свідомо вибирають делінквентну поведінку (котрі не страждають психічними розладами, володіють достатнім самоконтролем і розуміють наслідки свого вибору). На цьому етапі доцільним є використання Методики діагностики схильності до поведінки з відхиленнями [16, 255-261]. Прогностичними ознаками ризику (в плані подальшого формування антигромадської поведінки) можна вважати: відсутність совісті та відчуття вини, патологічну брехливість, споживацьке ставлення до людей, байдужість, неохайність, виражену психопатологію. Психолого-педагогічний аспект соціально-педагогічної діагностики диктується конкретними (частковими) завданнями, враховуючи специфіку основних проблем та особистісних характеристик неповнолітніх. В руслі виконання його завдань можна використати такі діагностичні методики: Методика діагностики вад особистісного розвитку (ДВОР), Орієнтовна схема психолого-педагогічного аналізу особистості учня [18, 327], Анкета для учнів на вивчення способу життя [18, 284], Модифікований опитувальник для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків (МПДО) [21, 26-35], Методика діагностики узагальнених смислових установок (незакінчені речення) [21, 35-43], Методика експрес-діагностики характерологічних особливостей учнів [18, 329]. До особливостей неповнолітніх правопорушників можна віднести: § наявність особистісних деформацій; § стійка втрата зв'язків з учбовим або трудовим колективом, повне ігнорування їх правових і етичних оцінок у виробничій сфері цих неповнолітніх характеризують відсутність інтересу до виконуваної трудової діяльності, утилітарне відношення до професії (як до можливості отримати з неї тільки матеріальну й іншу споживацьку вигоди), відсутність пов'язаних з нею планів; § прагнення до досягнення успіхів в учбовій і виробничій діяльності, суспільній роботі у правопорушників заміщено, як правило, дозвіллєвими потребами та інтересами. Сама система оцінок і переваг у таких людей все більше орієнтується на цю сферу. Саме тут фіксуються і гіпертрофовані потреби й інтереси, пов'язані з гонитвою за модним одягом, інформацією, значущою для даного мікросередовища, і т.д.; § безцільне проведення часу, що формує відповідний негативний інтерес. Воно закріплюється в звичках, які, у свою чергу, ведуть до формування соціально-негативних потреб. Відповідно спотвореному розвитку потреб на поведінковому рівні виробляються звички до суспільно небезпечних, протиправних способів їх задоволення; § наявність явно виражених негативних по своїй соціальній суті потреб, інтересів до вживання алкоголю, безцільного перебування на вулиці, в під'їздах і т.п. зафіксовано не менше ніж у 2/3 осіб, що вчинили злочини та інші правопорушення. У відповідному мікросередовищі високою оцінкою користуються азартні ігри, випивки, демонстрація зневаги до норм суспільної поведінки, культивована ворожнеча до певних груп підлітків і т. п.; § істотні деформації етичних і правових ціннісних орієнтацій. Поняття товариства, обов’язку, совісті, сміливості та ін. переосмислюються цими підлітками, виходячи з групових інтересів. Життєва мета зміщується у них у бік психологічного комфорту компанійсько-групового характеру, щохвилинних задоволень споживача, наживи. Скоюючи аморальні та протиправні вчинки, вони прагнуть всіляко «ушляхетнювати» їх мотиви, оцінювати спотворено поведінку потерпілих. У них чітко фіксується позиція схвалення або «розуміння» більшості злочинів, заперечення та повного ігнорування власної відповідальності за протиправну поведінку; § визнання допустимості порушення кримінально-правової або будь-якої іншої правової заборони, якщо дуже потрібно, у тому числі якщо цього вимагають інтереси групи. Необхідність дотримання вимог закону співвідноситься головним чином із ступенем вірогідності покарання за допущені порушення; § в емоційно-вольовій сфері підлітків, що вчинили злочини, частіше за все фіксуються ослаблення відчуття сорому, байдуже відношення до переживань інших, нестриманість, грубість, брехливість, несамокритичність; § емоційна неврівноваженість, пихатість, упертість, нечутливість до страждань інших, агресивність також можна віднести до найпоширеніших характерологічних рис неповнолітніх злочинців. При цьому знову йдеться не про вікові особливості, які б були властиві основній масі підлітків взагалі, а саме про криміногенні зсуви, деформаціях в морально-емоційній, етичній сферах, характерних саме для осіб, які скоюють злочини; § останнім часом дослідниками [5; 7; 11] багато уваги приділено виявленню обтяженості неповнолітніх злочинців різними нервово-психічними аномаліями. Як соціально обтяжені дефекти психофізичного і інтелектуального розвитку і стану, що має більш високий ступінь поширеності серед неповнолітніх злочинців в порівнянні з підлітками, які правопорушень не скоюють, дослідниками зафіксовані: § різні порушення психофізичного розвитку, що відбулися в період внутрішньоутробного розвитку, пологів, в дитячому і ранньому дитячому віці (в тому числі від черепно-мозкових травм, загально-соматичних та інфекційних захворювань); § яскраво виражені, починаючи з дитячого віку, невропатологічні риси і патохарактерологічні реакції (надмірна крикливість і плаксивість, підвищена образливість, ранимість, примхливість, афективність, дратівливість, постійна тривожність, крайні форми рухової активності, порушення сну, мови й ін.); § явища фізичного інфантилізму (млявість, швидка стомлюваність, знижена працездатність і т. д.) або виражене відставання у фізичному розвитку, включаючи дефекти зовнішнього вигляду; § знижений рівень інтелектуального розвитку. Таким чином, в абсолютній більшості неповнолітні, що проявляють антисоціальну поведінку, - ця особи, що володіють звичками, схильностями та стійкими антигромадськими стереотипами. Щодо безпосередньо процесу соціально-педагогічної діагностики, то слід виходити з положення про те, що в закладах освіти повинні використовуватись стандартизовані та адаптовані тести, щоб попередити негативний вплив на психіку неповнолітнього. Тому комплекс діагностичних методик повинен будуватися з тих, які пройшли вже відповідну апробацію. На основі узагальнення робіт дослідників, що займалися питаннями діагностики неповнолітніх [6; 12; 19], нами було визначено ряд вимог, які доцільно дотримуватися при дослідження осіб з антисоціальною поведінкою. Так, наприклад, бесіду з підлітками слід вести інакше, ніж з молодшими школярами. Тут неприйнятна позиція «екзаменатор-іспитований». Тому соціальному педагогу слід виступати в ролі співрозмовника, який поважає свого партнера. Не рекомендується поводитись занадто по-дружньому. Результати обстеження залежать від установки, з якою прийшов підліток. Йому слід пояснити мету дослідження (не обов’язково справжню), наприклад вивчення працездатності чи профорієнтація. Після експериментального дослідження проводиться заключний етап бесіди з неповнолітнім, де з’ясовується, які завдання сподобались йому, як він оцінює свої успіхи. Спостереження ведеться і під час використання інших експериментальних методів. Фіксувати отриману інформацію зручно в спеціальній, завчасно підготованій картці-схемі. Протокол спостереження зазвичай починають з обстеження зовнішнього вигляду. Тут важливо зазначити особливості будови тіла неповнолітнього (наявність диспропорцій чи фізичних вад, відповідність віку фізичному розвитку). Охайність одягу, шкіри відображають соціально-культурні стереотипи сім’ї. Колір обличчя свідчить як про стан здоров’я, так і про емоційний стан. Обов’язково треба зафіксувати особливі прикмети: шрами, татуїровки. Особливості зачіски й одягу відображають смак, уподобання, ставлення до загальноприйнятих норм. Постава, ступінь рухливості, міміка і жести є проявами загального тону настрою. Сюди також відносять пластичність рухів, їх енергійність, загальна рухливість. Оцінюючи міміку й жестикуляцію, треба відзначити їх відповідність ситуації та висловлюванням неповнолітнього. Слід фіксувати також і невротичні прояви: тремтіння рук, знизування плечима, кусання нігтів, совання на стільці. Ці прояви посилюються при зростанні напруженості. Особливе значення має фіксація змін настрою, вплив на нього зовнішніх факторів. Характеристику мови проводять, оцінюючи інтенсивність голосу, його тембр, виразність, темп мовлення і ступінь його активності, вимова, словниковий запас. Окремо фіксуються спостереження ходу роботи неповнолітнього: його темп, ступінь наполегливості, відволікання, розуміння завдань; реакція на невдачу, зауваження педагога. Таким чином, підсумовуючи вище означене, можна констатувати, що при роботі з неповнолітніми, котрі демонструють антисоціальну поведінку, наукова та практична соціально-педагогічна діагностика вирішує ряд типових для неї задач. До них відносяться наступні: встановлення наявності у неповнолітнього конкретних поведінкових проявів, які можна кваліфікувати як антисоціальні; визначення ступеня сформованості антисоціальної мотивації та детермінації антисоціальної поведінки, їх вираз в певних кількісних і якісних показниках; опис соціально-психологічних і поведінкових особливостей неповнолітнього з антисоціальною поведінкою; порівняння ступеня розвинутості властивостей, що вивчаються, у неповнолітніх з нормативною та ненормативною антисоціальною поведінкою. В руслі означеної проблеми перспективним вбачаємо більш детальне вивчення питання ролі соціального педагога при проведенні соціально-педагогічної діагностичної роботи, особливості підготовки його до здійснення цього напрямку професійної діяльності. Список літератури: 1. Айхорн А. Трудный подросток. / А. Айхорн. - М., 2001. – 132 с. 2. Воспитание трудного ребенка: Дети с девиантным поведением: [учеб.-метод. пособ. ; Под ред. М. И. Рожкова]. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 140 с. 3. Змановская Е. В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений]. / Е. В. Змановская. – [2-е изд., испр.] – М.: Изд. центр «Академия», 2004. – 287,[1] с. – (серия «Высш. профес. образование. Психология»). 4. Клейберг Ю. А. Психология девиантного поведения: [учеб. пособ. для вузов]. / Ю. А. Клейберг. – М.: ТЦ Сфера, при участии «Юрайт-М», 2001. – 160 с. 5. Кондратенко В. Т. Девиантное поведение подростков: Социально-психологические и психиатрические аспекты. / В. Т. Кондратенко. – Минск, 1988. – 207 с. 6. Кондратенко Л. Грамотне застосування психодіагностичних методик / Л. Кондратенко. // Психолог. – №18. – трав. – 2004. – С. 13-21. 7. Королев В. В. Психические отклонения у подростков-правонарушителей. / В. В. Королев. - М., 1992. 8. Круттер М. С. Молодежная преступность. Социально-психологический и социально-экономический аспекты / М. С. Круттер. // Философские науки. – 2002. – № 2. – С. 81-97. 9. Линник Л. М. Соціально-педагогічна діагностика як умова успішної профілактики негативних проявів у поведінці неповнолітніх / Л. М. Линник // Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (Ялта, 5-7 квітня 2007 р). – [Зб. статей]. Вип. 3. Ч 1. – Ялта: РВВ КГУ, 2007. – 264 с. – С. 195-201. 10. Линник Л. М. Соціально-педагогічні засади профілактики важковиховуваності підлітків: дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.05. - Соціальна педагогіка. / Леся Миколаївна Линник. – Луцьк, 2006. – 286 с. 11. Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков / А. Е. Личко. – Л.: Медицина, 1983. – 256 с. 12. Максимова Н. Ю. Основи дитячої патопсихології: [навч. посібник]. / Н. Ю. Максимова, К. Л. Мілютіна, В. М. Піскун. – К.: Перун, 1996. – 464 с. 13. Матузов Н. И. Право в системе социальных норм. [Электронный ресурс] / Н. И. Матузов. // Правовед. – 1996. - Режим доступа: www.law.edu.ru/magazine/pravoved/article.asp?magNum=28magYear=1996&articleID=151577 14. Можгинский Ю. Б. Агрессия у подростков: Эмоциональный и кризисный механизм. / Ю. Б. Можгинский. - СПб., 1999. – 46 с. 15. Овчарова Р. В. Справочная книга социального педагога. / Р. В. Овчарова. – М.: ТЦ Сфера, 2002. – 480 с. 16. Овчарова Р. В. Технологии профессиональной деятельности практичного психолога образования: [учеб. пособ. для студ. спец. вузов]. / Р. В. Овчарова. – М.: ТЦ Сфера: ООО «Юрайт-М», 2001. – 442 с. 17. Онищенко Н. П. Корекція девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності громадських організацій: дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.07. - теорія виховання. / Наталія Петрівна Онищенко. – Переяслав-Хмельницький, 2003. – 232 с. 18. Оржеховська В. М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: [Навч.-метод. посіб.] / В. М. Оржеховська. – К.: ВУАН, 1996. – 352 с. 19. Рєпнова Т. Ефективна психодіагностика в роботі практичного психолога. / Т. Рєпнова. // Психолог. – №13. – квіт. – 2004. – С. 4-8. 20. Словарь по социальной педагогике: [учеб. пособ. для студ. высш. учеб. зав. ; Автор и сост. Л. В. Мардахаев]. – М.: Академия, 2002. – 368 с. 21. Степанов В. Г. Психология трудных школьников: [учеб. пособ. для студ. высш пед. учеб. зав.] / В. Г. Степанов. – [3-е изд., перераб. и доп.] – М.: Изд. центр «Академия», 2001. – 336 с. 22. Шилова М. И. Изучение воспитанности школьников. / М. И. Шилова. – М., 1982. - 104 с. 23. Эльстер Юн. Социальные нормы и экономическая теория. [Электронный ресурс] / Эльстер Юн. // Высшая школа экономики. - Режим доступа: www.hse.ru/science/igiti/thesis3/3_2_2_Elster.pdf. – 1989. – 28 с. 24. Энциклопедия глубинной психологии / [Под ред. А. М. Боковикова]. - М., 2001. - Т. 2. 25. McCaghy Ch. Deviant Behavior: Crime, Conflict, and Interest Groups. / Ch. McCaghy, T. Carpon. – [3 ed.]. – Macmillian College Publishing Company. Inc., 1994. – 436 р.

Вольнова Л.М. Диференціація важковиховуваних підлітків як умова успішної психолого-педагогічної роботи з ними / Л.М. Вольнова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова : зб. наук. праць. – 2012. – Випуск 15. – К. : НПУ імені М.П.Драгоманова, 2012. – С. 97-104. – (Серія 11. Соціальна робота. Соціальна педагогіка) (0,45 д.а.) УДК 37.013.42-0.53.6 Л. М. Вольнова, НПУ імені М. П. Драгоманова ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ВАЖКОВИХОВУВАНИХ ПІДЛІТКІВ ЯК УМОВА УСПІШНОЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З НИМИ У статті представлено психолого-педагогічну характеристику профілактично-корекційних груп важковиховуваних підлітків («вразливі», «конфліктні», «самовпевнені»); окреслено напрями і зміст роботи з кожною із груп. Ключові слова: параметри важковиховуваності, важковиховувані підлітки, профілактично-корекційні групи, «вразливі», «конфліктні», «самовпевнені» підлітки. В статье представлена психолого-педагогическая характеристика профилактически-корекционных групп трудновоспитуемых подростков («впечатлительные», «конфликтные», «самонадеянные»); обосновано направления и содержание работы с каждой из групп. Ключевые слова: параметры трудновоспитуемости, трудновоспитуемые подростки, профилактически-корекционные группы, «впечатлительные», «конфликтные», «самонадеянные» подростки. In the article psychological and pedagogical description of prophylactic groups of awkward teenagers («impressionable», «conflict», «presumptuous») is presented; directions and maintenance of work with each of groups are grounded. Key words: parameters of disturbance in upbringing, an awkward teenager, and prophylactic groups, «impressionable», «conflict», «presumptuous» teenagers. Вести мову про організацію психолого-педагогічної профілактичної роботи з підлітками з девіантною поведінкою можна лише тоді, коли фахівець досить добре уявляє, з яким контингентом йому необхідно працювати. Адже відомо, що внаслідок несприятливих обставин з’являються різноманітні порушення соціалізації, які відображаються у неадекватній поведінці й ставленні підлітків і молоді до соціальних норм, до вимог усієї системи суспільних відносин, у які включається людина на кожному етапі її соціального розвитку й становлення. А відтак простежується явище, коли соціальні відхилення та соціальна дезадаптація підлітків і молоді супроводжується деформацією їх соціальних зв’язків, а також категоричним відчуженням від сім’ї та школи. До порушення соціальних норм, як правило включають такі: грубість, дратівливість, запальність, нестриманість, байдужість, упертість, зухвальство, негативізм, вередливість, розбещеність, брутальність, різкість, неорганізованість, брехливість, егоїзм і навіть егоцентризм, неслухняність, самовпевненість, прагнення «висунутися», керувати ровесниками, довести свою зверхність, поблажливе ставлення до вад і негативних якостей ровесників, зневажливе ставлення до дорослих, протидія виховним впливам, конфліктні стосунки з дорослими і однолітками. З метою подолання такого відчуження та включення об’єктів соціалізації у суб’єкт-суб’єктні відносини і систему соціально-значущої діяльності необхідно реалізувати комплекс психолого-педагогічних заходів, спрямованих як на оздоровлення соціальної ситуації та психолого-педагогічних умов у школі, сім’ї, так і на індивідуальну психолого-педагогічну профілактику та корекцію особистості з девіантною поведінкою. Різні аспекти порушеної проблеми висвітлені Л. І. Божович, Б. С. Волковим, Г. Крайгом, В. С. Мухиною, Ф. Райсом, А. А. Реаном та ін., якими обґрунтовано особливості підліткового віку як передумови виникнення девіантної поведінки. Т. І. Бєлавіною, І. В. Козубовською, О. І. Кочетовим, Н. Ю.Максимовою, Н. П. Онищенко, В. М. Оржеховською, Н. О. Ричковою, М. І. Рожковим, В. Г. Степановим, Г. В. Товканець, Г. Г. Федоровою, О. В. Шараповою та ін. розроблялися положення психолого-педагогічної профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі. При цьому дослідники наголошують, що важковиховуваність співвідносна з груповою формою діяльності неповнолітніх, особливо у підлітків. У них прийняття групових поглядів поєднується з придушенням власних сумнівів у нормативності своєї поведінки, що часто сприяє становленню у них групових форм девіантної поведінки. Звідси випливає, що врахування психолого-педагогічних аспектів організації профілактичної роботи з підлітками взагалі і важковиховуваними, зокрема, вимагає обов’язкової опори на таку їх вікову типологічну особливість як схильність до групування. Враховуючи означене, метою нашої статті ми визначили: обґрунтування психолого-педагогічних параметрів важковиховуваності та окреслення на цій основі основних напрямів профілактично-корекційної роботи з підлітками. Досвід організації практичної профілактично-корекційної роботи довів, що її необхідно розпочинати із виявлення, до якої умовної групи важковиховуваних належать проблемні підлітки. Така приналежність встановлюється на основі врахування трьох параметрів важковиховуваності, а саме: 1) характерологічних особливостей, які виступають внутрішніми передумовами асоціальних проявів; 2) рівня вихованості, що відображається у спрямованості особистості; 3) характеру проявів девіантної поведінки. Диференціацію важковиховуваних за цими параметрами та простежування змін у їхній поведінці й характері доцільно здійснювати за допомогою відповідних діагностичних карт, які детально описано нами у «Методичних рекомендаціях щодо психолого-педагогічної роботи з важковиховуваними неповнолітніми» [1]. З метою вивчення вказаних параметрів можна застосувати такі діагностичні методики, як: «Методика вивчення комунікативних та організаторських здібностей», «Шкала тривожності» Ч. Д. Спілберга, «Методика визначення особистісної адаптованості», а також методики, адаптовані автором для учнів 6-8 класів, зокрема, «Шкала оцінки потреби в досягненнях» (за Ю. Д. Орловим), тест «Схильність до ризику» (за Л. М. Семенюком), «Шкала самооцінки» (за Дембо – Рубінштейном), «Методика вимірювання імпульсивності» (за В. А. Лосенковим), «Тест оцінки рівня конфліктності». Діагностичні показники, відображені у вигляді індивідуальних діагностичних карт дозволяють умовно (з психолого-педагогічною метою) виокремити кілька груп важковиховуваних, склад яких може бути непостійним у зв’язку з нормалізацією рівня окремих ознак важковиховуваності. Нижче нами представлено психолого-педагогічну характеристику трьох профілактично-корекційних груп, в які умовно були об’єднані важковиховувані підлітки і, відштовхуючись від специфіки яких ми планували і зміст профілактично-корекційної роботи. У першу профілактично-корекційну групу, яку ми позначили як «вразливі», можна умовно включити підлітків із високим рівнем тривожності та з різними рівнями дезадаптації, які виступають основними чинниками девіантної поведінки підлітків цієї групи. Вказані ознаки зазвичай поєднуються із заниженою самооцінкою, низьким рівнем мотивації досягнень, ускладнюючи характер девіантних проявів. Нами встановлено, що спільним для підлітків цієї групи є: надмірна особистісна тривожність, емоційна напруженість та швидка зміна настрою, ізольованість у групі однолітків, похмурість, постійне очікування негативних оцінок, емоційна вразливість, нервозність, апатія, пасивність та безініціативність. Однак у таких підлітків непогано розвинені комунікативні здібності, а девіантна поведінка простежується в основному в психотравмуючих ситуаціях, на що доцільно звертати особливу увагу при організації профілактичної роботи. Спрямованість переважно нестійка; домінує порушення культурних норм, рідше – соціальних. Характерні недоліки поведінки, що є початковою стадією розвитку соціальних відхилень, результатом несформованості досвіду поведінки чи постійних невдач у тій чи іншій діяльності. Тобто, якщо формування особистості не коригувалося у відповідності до зростаючих суспільних вимог, то виникали суперечності між вимогами ззовні і реакцією дитини на них. У цих умовах і проявляються недоліки поведінки: помилки в роботі, відчуженість, конфліктність у стосунках з людьми тощо. Група ризику Зона ризику Позитив високий рівень тривожності і/або дезадаптованість низький рівень самооцінки і/або низький рівень мотивації досягнень високий рівень комунікабельності Ознаки профілактично-корекційної групи можна відобразити у вигляді формули, за якою чітко простежуються основні характерологічні особливості, що зумовлюють девіантну поведінку (група ризику), ускладнюють її характер (зона ризику), а також ті, на які можна спертися при організації відновлювальної роботи (тобто позитив). Психолого-педагогічна робота з підлітками профілактично-корекційної групи «вразливих» повинна спрямовуватися на подолання тривожності у шкільному середовищі та формування навичок досягнення емоційного комфорту, розвиток навчальної мотивації, опираючись на актуальні потреби підлітків, при цьому слід охопити якомога більше коло життєвих мотивів (пізнавальні мотиви, мотиви компетентності, мотиви спілкування з вчителями і ровесниками, мотиви поваги зі сторони дорослих і однолітків, мотиви досягнень, мотиви особистісної відповідальності та особистісної причинності, мотиви самоствердження). Завдання психолого-педагогічної роботи з такими підлітками є: формування уміння позитивно оцінювати певну ситуацію та її перспективи, навичок самоконтролю; розвиток умінь долати почуття власної неповноцінності, знаходити і використовувати адекватні засоби і способи задоволення основних потреб; виховання почуття справедливого, доброзичливого ставлення до себе оточуючих, упевненості у собі та своїх діях. При цьому важливо, щоб дорослі (педагоги, батьки) створили умови для прояву здібностей та інтересів, цікавились успіхами та доручали посильні завдання (насамперед, удома); у школі залучали до громадської роботи на позиціях помічників; у класі – доручали виступи, організацію словесних конкурсів, створювали ситуації для прояву ініціативності, організували шефство однолітками зі стійкою позитивною поведінкою. Для формування та розвитку позитивної мотивації діяльності варто: сприяти розвитку мотивації навчання та загальної мотивації діяльності шляхом підняття самооцінки школярів, розвитку довільності поведінки, стратегій подолання труднощів; розвивати вміння долати труднощі та невдачі, вміння прогнозувати результат своєї діяльності, гідно приймати поразки, аналізувати причини невдач, не допускати розчарувань; формувати навички ефективної взаємодії з оточуючими; формувати позитивне ставлення до себе як до суб’єкта діяльності. Основний напрям психолого-педагогічної роботи – профілактика, провідні суб’єкти психолого-педагогічної роботи – школа, сім’я. Підлітків профілактично-корекційної групи «вразливих» доцільно також залучати до занять з тренінг-курсу «Мотивація діяльності», який може передбачати таку тематику: «Школа, у якій я навчаюсь» (Обговорення результатів анкетування); «Мій улюблений предмет»; диспут «Життя навчає краще, ніж шкільна наука»; диспут «Чого не навчився в молодості, не надбаєш і у зрілому віці» / «Вчитись у будь-якому віці не пізно»; диспут «Розум не дарунок природи, а результат навчання і досвіду»; «На перетині наук... дуже цікаво!» (фізика – література; математика – історія; хімія – географія; біологія – мова); «Якби я був директором школи»; «Класний керівник чи куратор?»; «Батьківські збори навпаки»; «Шкільне самоврядування»; «Школа майбутнього»; «Чи є альтернатива школі?»; «Перший раз у новий клас»; «У класі конфлікт»; «Кохання і навчання: заважає чи допомагає?»; «Важкі домашні завдання»; «Ким я мрію стати»; «Соціальний педагог: що я можу тобі розповісти»; «День вчителя – день учня»; «Випускні іспити: бути чи не бути?»; «Наші батьки про свою школу»; «Мої діти у школі»; «Прощавай школо! Дякую?»; «Чи існує шкільна дружба?» та ін. До другої профілактично-корекційної групи – «конфліктних» – ми умовно включили важковиховуваних підлітків із низьким рівнем комунікативних здібностей, високим рівнем конфліктності. Ці ознаки можуть поєднуватися також з високою тривожністю, імпульсивністю, низьким рівнем мотивації досягнень та неадекватною самооцінкою, різними рівнями неадаптованості. Нами встановлено, що спільним для підлітків цієї групи є: труднощі у встановленні контактів із однолітками, відсутність прагнення до спілкування; схильність до проведення часу наодинці; не вміння відстоювати свою думку; важке переживання образ; хвороблива реакція на критику. Такі підлітки часто шкодують про свої помилки, однак не визнають цього; проявляють негативізм; їх спрямованість носить переважно конфліктний характер. Домінує порушення соціальних норм у поведінці, а саме особистісні недоліки як наслідок типових помилок у поведінці. Це прогалини у розумовому, моральному і вольовому розвитку. Зазначимо, що вони легко усуваються при інтенсивному розвитку позитивних якостей. При неефективній профілактично-корекційній роботі недоліки поведінки можуть розвиватися в особистісні недоліки. Особливості цієї профілактично-корекційної групи можна відобразити у вигляді формули: Група ризику Зона ризику Позитив низький рівень комунікабельності та/або високий рівень конфліктності високий рівень тривожності та/або низька мотивація досягнень, неадекватний рівень самооцінки, неадаптованість низький/середній рівень імпульсивності Психолого-педагогічна робота з підлітками профілактично-корекційної групи «конфліктних» повинна спрямовуватися на ознайомлення їх з основними положеннями теорії спілкування і на основі цього формування навичок ефективної взаємодії. Саме тому завдання психолого-педагогічної роботи з підлітками повинно стати: формування навичок роботи в групі, колективі, вирішення конфліктних ситуацій; розвиток уміння активного слухання, коректного вербального і невербального спілкування; формувати; виховання толерантного ставлення до оточуючих та гідної поведінки. При цьому важливо, щоб дорослі (педагоги, батьки) вдома забезпечили доброзичливу обстановку, обмежили конфлікти при дитині; у школі створювали ситуації вибору між особистісними і соціальними цінностями, формували стійкі позитивні мотиви поведінки; у класі – залучали до аналізу вчинків різних героїв, подій, самодіагностичних і формуючих практикумів (особистісна цінність). Для формування навичок взаємодії та ефективного спілкування варто: ознайомити підлітків з типами, видами спілкування та навчати прийомам активного слухання; показати значущість толерантної поведінки під час взаємодії з іншими, формувати навички безоціночного спілкування, навчити підлітків виражати свої почуття без невдоволення, образ; формувати навички, необхідні для успішної взаємодії між людьми, що мають розбіжності у думках та поглядах; сприяти формуванню позитивної самооцінки й усвідомленню унікальності особистості кожної людини. Підлітків профілактично-корекційної групи «конфліктних» доцільно також залучати до занять з тренінгу спілкування «Розвиток комунікативних умінь», який може передбачати таку тематику: «Теорія спілкування в дії»; «Види спілкування»; «Вчимось слухати активно»; «Як бути толерантною людиною»; «Нас багато...»; «...але кожен унікальний» та ін. До третьої профілактично-корекційної групи – «самовпевнених» – ми віднесли підлітків, для яких характерна неадекватна, переважно завищена самооцінка та висока схильність до ризику. Вони можуть зумовлювати девіантну поведінку, поєднуючись із високою імпульсивність та конфліктністю. Однак у таких підлітків достатньо розвинена мотивація досягнень та комунікабельність, проявляються різні рівні адаптованості. Особливості профілактично-корекційної групи «самовпевнених» можна описати словами основоположника підліткової психіатрії А. Є. Лічко, який зазначає, що «... тонка чутливість часто поєднується у них з дивовижною черствістю, хвороблива сором’язливість із розв’язністю, бажання бути пізнаним і оціненим іншими – з підкресленою незалежністю, боротьба з авторитетами, загальноприйнятими цінностями та поширеними ідеалами – з обожненням випадкових кумирів, чуттєве фантазування – із сухим мудруванням» [2, с.18]. Характерними ознаками їх поведінки є: комунікабельність, широке коло спілкування з метою пошуку друга, хоча й проблеми у взаєминах як з дорослими, так і однолітками, зокрема, через ревнивість, надмірну вимогливість до оточуючих поряд із безконтрольністю власних дій, схильність до образ, прагнення до лідерства, часто необдумані дії, некерованість поведінки. Для підлітків цієї профілактично-корекційної групи характерна спрямованість на себе, порушення соціальних норм у поведінці та спрямованість різкого негативного характеру у поєднанні з порушенням правових норм, зокрема, делінквентною поведінкою. Негативний спосіб поведінки у них формують якості, що є результатом ускладнення і поглиблення особистісних недоліків. Вони характеризують найбільш глибоку стадію порушення соціальних норм і проявляються у поведінці, що суперечить суспільній нормі, ідеалу. Так, невміння розуміти інших, небажання рахуватись з іншими, утриманські схильності закріплюються у поведінці, перетворюючись в індивідуалізм; неправильне ставлення до праці, уникнення її веде до брехливості, прагнення жити за чужий рахунок; недбальство в роботі сприяє виникненню безвідповідальності. Тобто особисті недоліки, ускладнившись, перетворюються у норму поведінки. Особливості цієї профілактично-корекційної групи можна відобразити у вигляді формули: Група ризику Зона ризику Позитив занижений/завищений рівень самооцінки і/або високий рівень схильності до ризику високий рівень імпульсивності та/або високий рівень конфліктності високий рівень комунікабельності та/або мотивації досягнень, нормальна адаптованість Психолого-педагогічна робота з підлітками профілактично-корекційної групи «самовпевнених» повинна допомогти їм подолати неадекватну самооцінку, розвинути позитивне ставлення до власного «Я» та оточуючих і поведінки, яка не суперечить нормам та правилам існування людей у суспільстві. Саме тому завдання психолого-педагогічної роботи з підлітками мають бути: формування почуття впевненості в собі; розвиток позитивної, соціально значущої позиції та усвідомлення свого «Я», подолання інфантилізму; сприяння становленню підлітка як суб’єкта життєдіяльності, що володіє навичками самопізнання; оволодіння вміннями використовувати свої сильні сторони для позитивної діяльності. При цьому важливо, щоб дорослі (педагоги, батьки) вдома нейтралізували факти негативного досвіду поведінки; у школі – створювали ситуації вибору між матеріально та духовно корисним, підвищували рівень правової свідомості та досвіду правовідповідної діяльності; у класі – залучали до самооцінювання і взаємооцінювання з метою формування критеріїв позитивного і негативного, включали до роботи у підгрупах. Для формування навичок мотивованої конструктивної поведінки необхідно: навчити підлітків розуміти причини виникнення гніву, усвідомлювати динаміку агресивної поведінки; вчити агресивних підлітків способам вираження гніву в прийнятній формі: безпосередньо заявляти про свої почуття; виражати гнів у непрямій формі за допомогою ігрових прийомів; розвивати у підлітків уміння спрямовувати гнів на об’єкт, виражаючи при цьому основні претензії, не завдаючи фізичної і /чи/ психічної шкоди; формувати навички конструктивного ввічливого спілкування, прагнення знайти рішення проблеми, не використовуючи агресивні засоби; навчати підлітків прийомам саморегуляції, витримки, самоконтролю; формувати позитивні риси особистості (емпатія, довіра, доброта, толерантність). Підлітків профілактично-корекційної групи «самовпевнених» доцільно також залучати до занять з тренінг-курсу «Профілактика агресивності», який може передбачати таку тематику: «Поняття про роботу Т-групи»; «Правила, за якими ми живемо»; «Коли я гніваюся...»; «Шляхи вирішення проблем»; «Я вмію контролювати себе!»; «Я та анти-Я»; «Бути добрим – це класно!» та ін. Таким чином, теоретичні узагальнення та досвід практичної роботи дозволяють зробити висновок: диференціація важковиховуваних підлітків на умовні профілактично-корекційні групи (за основними параметрами важковиховуваності) сприяє удосконаленню організації психолого-педагогічної роботи, а саме врахування загальних, типологічних та індивідуальних особливостей неповнолітнього при вирішенні конкретних проблем. При цьому досконале вивчення умовних груп підлітків через виокремлення їх загальних властивостей дозволяє виробляти адекватні стратегію і тактику психолого-педагогічної профілактично-корекційної роботи з ними. Література 1. Вольнова Л. М. Методичні рекомендації щодо психолого-педагогічної роботи з важковиховуваними неповнолітніми / Л. М. Вольнова. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. – 43 с. 2. Личко А. Е. Подростковая психиатрия : Руководство для врачей / А. Е. Личко. – Л. : Медицина, 1979. – 179 с.