Вольнова Л. М. Самостійна робота із курсу «Соціальна психологія» як засіб формування професійної компетентності студентів / Л. М. Вольнова // Актуальні питання психологічного забезпечення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах [Текст]: матеріали міжвуз. наук.-практ. конф. (Київ, 25 травня 2012 р.) – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. – С. 41-44. Вольнова Леся Миколаївна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри галузевої психології та психології управління Інституту соціальної роботи та управління НПУ ім. М. П. Драгоманова САМОСТІЙНА РОБОТА ІЗ КУРСУ «СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ» ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ Якісна професійна підготовка сучасного фахівця в будь-якій галузі знання не може бути обмежена засвоєнням тільки теоретичних знань – необхідним її компонентом є формування практичних умінь і навичок. Не менше важливою обставиною, що обумовлює підвищення якості підготовки студентів, є постійно зростаючі складність і об’єми практичних завдань, які доводиться вирішувати психологам-практикам. У зв’язку із цим йде постійний пошук засобів підвищення ефективності викладання психологічних дисциплін, зокрема і соціальної психології. Слід зазначити, що семінарські заняття із соціальної психології допомагають студентам краще осмислити теоретичний матеріал, систематизувати і структурувати отриману на лекціях інформацію, сформувати понятійний апарат, необхідний для осмислення основних соціально-психологічних проблем. Разом із тим, у процесі вивчення дисципліни студенти повинні навчитися пов’язувати теоретичний матеріал із соціально-психологічними явищами повсякденного життя, засвоїти навички психологічного аналізу соціальної реальності, оволодіти уміннями дослідження соціально-психологічних характеристик і особливостей соціальної поведінки як своєї, так і оточуючих. Цьому сприяє комплекс завдань для самостійної роботи. Він представлений нами у формі методичних рекомендацій, а також відображений у навчальному посібнику «Соціальна психологія: компетентнісний підхід». Комплекс завдань структурований таким чином, щоб забезпечити поступове (від простого до складного) оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, тоді практичними уміннями й навичками, в кінцевому результаті – «умінням вчитися», тобто самостійно здобувати знання і використовувати їх на практиці. З цією метою кожна тема представлена за такими пунктами: методичні вказівки до вивчення теми, ключові поняття теми, основна література, тестові завдання для самоперевірки, творчі завдання та проблемні ситуації, соціально-психологічні ігри, психодіагностичний інструментарій. Як приклад, наведено комплекс завдань для самостійної роботи до теми «Соціальна взаємодія: стилі та моделі». Методичні вказівки: при виконанні завдань студентам необхідно усвідомити місце взаємодії у структурі спілкування та її зв’язок із діяльністю; проаналізувати зміст і структуру взаємодії, її типи та стилі. Необхідно розкрити специфіку та види міжособистісного впливу в процесі взаємодії, а також встановити засоби та особливості впливу при взаємодії соціального педагога / працівника з клієнтом. Студентам слід звернути особливу увагу на сутність діяльнісної, організаційної та інтерактивної компетентності у міжособистісній і професійній взаємодії. Ключові поняття теми: інтерактивна сторона спілкування, взаємодія, спільна діяльність, структура взаємодії, міжособистісний стиль взаємодії, типи взаємодії, міжособистісна взаємодія, міжгрупова взаємодія, кооперація, конкуренція, соціальний вплив, міжособистісний вплив, груповий вплив, взаємодія у соціальній роботі, вплив у соціальній роботі, втручання (інтервенція). Тестові завдання для самоперевірки засвоєння ключових понять теми: 1. Обмін вчинками та організація спільної діяльності відображається в: а) комунікативній стороні спілкування; б) інтерактивній стороні спілкування; в) перцептивній стороні спілкування; г) всі відповіді вірні. 2. Термін «інтерактивна сторона спілкування» позначає: а) сукупність феноменів, що виражають суть взаємодії людей; б) аспект комунікативного процесу; в) внутрішню, психологічну структуру діяльності; г) активність членів групи щодо підтримки її цілісності. ‹……› 14. У процесі соціальної взаємодії відбуваються зміни: а) парціальні; б) раціональні; в) індивідуальні; г) всі варіанти відповідей вірні. Як правило таких завдань до 15. Творчі завдання та проблемні ситуації. Завдання 1. Прокоментуйте вислів І. Канта: «… Чини так, щоб у твоїх діях інша людина завжди виступала метою і ніколи – засобом». ‹……› Завдання 7. Проаналізуйте наведені ситуації міжособистісної взаємодії. Встановіть види міжособистісного впливу, представлені у них, їх спрямованість, стратегії та засоби. 7.1. Проповідник Джон Шаклі завершив промову. Він бачив своїми очима, як сотні, тисячі слухачів приймають його особистий настрій, ставляться до його образів і картин, як до чогось живого, тут, у цю хвилину присутнього. 7.2. Урок ішов, як завжди. Вікторія Кирилівна перевірила виконання домашнього завдання і приступила до пояснення. І раптом вона почула зліва від себе виразний скрип. Навіть не замислюючись над джерелом шуму, вона строго сказала: «Андрєєв, припини скрипіти, інакше я тебе виведу з уроку!». 7.3. У відповідь на критику з боку підлеглого, що прозвучала на службовій нараді, начальник почав прискіпуватися до нього через дрібниці та посилив контроль за його службовою діяльністю. Соціально-психологічна гра «Інтервенція». Кожний учасник гри ретельно продумує образ людини, будинку або дерева? (узяти щось одне, яке, як йому здається, зараз найбільше відповідає його внутрішньому стану). Потім він самостійно малює цей образ на окремому аркуші паперу. Малюнки перемішуються і роздаються учасникам так, щоб кожному дістався чужий малюнок. Отримавши його, учасник доповнює його чим-небудь своїм – деталлю, сюжетом, можливо, написом. Коли всі закінчать цю частину гри, малюнки повертаються їх авторам. Обговорення: Що відчуває кожен від інтервенції іншого в свій малюнок? Наскільки доповнення адаптовано до початкового образу? Груба або тактовна інтервенція? Що хочеться сказати людині, що доповнювала малюнок? Психодіагностичний інструментарій (ознайомитися і провести діагностику за одною із методик): 1) Методика «Діагностика інтерактивної спрямованості особистості» Н. Є. Щуркова в модифікації Н. П. Фетискіна; 2) Методика «Діагностика перцептивно-інтерактивної компетентності», модифікований варіант Н. П. Фетискіна; 3) Тест «Трансактний аналіз спілкування»; 4) Тест «Визначення стилю міжособистісної взаємодії» (С. В. Максимов, Ю. А. Лобейко) та ін.