Вольнова Л. М. Соціально-психологічна профілактика прояву маніпулятивних систем у подружньому спілкуванні / Л. М. Вольнова // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. Т. ХІ, част.6. – К., 2009. – С.82-91. Леся Вольнова Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Інститут соціальної роботи та управління, доцент кафедри галузевої психології та психології управління УДК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ПРОЯВУ МАНІПУЛЯТИВНИХ СИСТЕМ У ПОДРУЖНЬОМУ СПІЛКУВАННІ Автор аналізує суть поняття «маніпуляція» у спілкуванні, визначає особливості маніпулятивного впливу, розглядає типи маніпулятивних систем у подружньому спілкуванні. Розглядаються шляхи захисту від маніпулювання та особливості надання психологічної допомоги подружжю з деструктивними міжособистісними стосунками. Ключові слова: маніпуляція, маніпулятивний вплив, види маніпуляторів, захист від маніпуляцій, сімейне психологічне консультування. Останнє десятиріччя характеризується масштабними змінами в політичному, економічному, соціальному та культурному устрої життя країни. Адаптація до нових макроумов супроводиться зростанням психічної напруги. Стреси, фрустрація, соціальна й особистісна нестабільність сформували суспільну потребу в психологічній допомозі населенню і, перш за все, сім'ї як найважливішій соціальній формі організації буття індивіда. Відповіддю на цей соціальний запит став інтенсивний розвиток служб сім'ї, виникнення широкого кола установ і організацій, що ставлять за мету надання психологічної допомоги сім'ї. Зазначимо, що в умовах перехідного періоду, тобто в ситуації кризи та нестабільності в соціально-економічній і політичній сферах, загострюються суперечності в суспільстві, посилюється дія на сім'ю традиційних негативних чинників об'єктивного порядку та продукуються нові. Наростання психоемоційних перевантажень у дорослих членів сім'ї, пов'язаних із труднощами адаптації до нових умов, негативно позначається і на сімейному благополуччі. Все це дозволило деяким фахівцям заявити про кризу інституту сім'ї в Україні, що почалася давно, а наразі серйозно загострилася. В результаті перед фахівцями постала нова задача досліджень – це розробка психологічного інструментарію для роботи з сім'єю, який би враховував сучасні умови її життєдіяльності. Дослідження свідчать [6], що в подружніх парах, члени яких відчувають один до одного емоційне відкидання, безпосереднє міжособистісне спілкування у багатьох випадках просто відсутнє. В основі цього лежить незадоволеність в емоційних відносинах щодо даного члена подружжя, яка завуальовується зовнішньою холодністю та супроводиться образою. З іншого боку, відчуття вини щодо скривдженого подружжя дуже часто іншим членом сім'ї або зовсім не усвідомлюється, або усвідомлюється не до кінця. Останній, намагаючись звільнитися від відчуття вини, але не наважуючись визнати його в собі, використовує у подружніх стосунках маніпулятивні прийоми тиску. Таким чином вони прагнуть викликати у відповідь почуття щодо себе та, відповідно, перекласти відповідальність за невдалі стосунки на іншу людину. Зазначимо, що загальні основи теорії психології спілкування закладені працями Б. Г. Ананьєва, А. А. Бодальова, М. М. Бахтіна, А. Б. Добровича, І. С. Кона, О. М. Леонтьєва, М. І. Лисіної, Л. Е. Орбан-Лембрик та ін. Особливості та прийоми взаємного міжособистісного впливу розглядали Е. Берн, Е. Л. Доценко, Т. С. Кабанченко, С. Г. Кара-Мурза, Д. Карнегі, Р. Чалдіні, В. П. Шейнов, Г. Шиллер, Е. Шостром та ін. Питання сімейного спілкування розкривали такі вітчизняні дослідники як О. І. Боднарчук, А. Й. Капська, В. П. Кравець, С. В. Марченко, П. Щербань та ін. Ряд праць як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників присвячено питанням надання психологічної допомоги сімўї та членам подружжя (Ю. Е. Альошина, Р. Кочюнас, Р. С. Немов, Е. Г. Ейдеміллер, В. В. Юстіцкіс, М. С. Мацковський та ін.). Водночас, питання взаємного впливу членів подружжя, особливості сімейного психологічного тиску та маніпулювання в сімўї, що виникають як результат формування деструктивних відносин, окремо в літературі розкриті недостатньо, а тому потребують подальшого вивчення. Враховуючи актуальність означеного питання, метою свого дослідження ми визначили встановлення особливостей маніпулювання в сімўї між членами подружжя та окреслення шляхів профілактики маніпулятивного тиску. У ході дослідження ми передбачали вирішення таких завдань: визначити теоретичні основи маніпулятивного тиску, його причини та особливості, з’ясувати місце досліджуваного феномена у системі суміжних проблем у сімўї та виділити на цій основі шляхи профілактики прояву маніпулятивних систем у подружньому спілкуванні. Розгляд означеного питання вважаємо за доцільне почати із суті маніпулятивного спілкування. Слід зазначити, що деякі дослідники вказують, будь-яке спілкування – це за великим рахунком маніпуляція, адже все що ми говоримо, по суті, повинно викликати певну реакцію [12]. Так, відповідаючи на питання «Як справи?», – чекаємо розуміння, співчуття, схвалення. А коли не одержуємо нічого з цього, то ставимо навідне запитання, наприклад, «Що ти про це думаєш, адже я молодець»? Гранично чесне спілкування, позбавлене маніпуляції, в даному випадку виглядало б просто смішно: «Давай я тобі розкажу, як у мене справи, а ти мене похвалиш?». Однак, у тому випадку, коли одне поняття підміняється іншим і відбувається маніпуляція в спілкуванні. Звернемося до суті поняття «маніпуляція»: manipulus – (з лат. manus – рука + ple – наповнювати) – жменя. В Оксфордському словнику англійської мови маніпуляція (manipulation) у найбільш загальному значенні визначена як поводження з об'єктами зі спеціальним наміром, особливою метою, як ручне управління, як рухи, виконувані руками, ручні дії [3]. У переносному значенні Оксфордський словник визначає маніпуляцію як акт впливу на людей або управління ними або речами зі спритністю, особливо зі зневажливим підтекстом, як приховане управління або обробка [3]. В психологічній літературі термін «маніпуляція» має три значення. Перше повністю запозичено з техніки і використовується переважно в інженерній психології та психології праці. В другому значенні, запозиченому з етології, під маніпуляцією розуміється активне переміщення тваринами компонентів середовища в просторі в протилежність локомоції – переміщенню в просторі самих тварин [2]. У цих двох значеннях термін «маніпуляція» можна зустріти в психологічній літературі, починаючи з 20-х років. А з 60-х років він став використовуватися ще і в третьому значенні, цього разу запозиченому з політологічних робіт [8]. Поступово – вже практично без доробки – слово «маніпуляція» почало використовуватися і в контексті міжособистісних відносин. Таким чином, процес розширення сфери його застосування дійшов до тієї області, що знаходиться у фокусі розгляду даної проблеми. Розглядаючи суть означеного феномена, В. Р. Шмідт зазначає, що на рівні повсякденного життя склалося однозначне розуміння маніпуляції як використовування почуттів і слабких сторін іншої людини для отримання вигоди [13]. Є. Л. Доценко розглядає маніпуляцію як вид психологічної дії, майстерне виконання якої веде до прихованого збудження в іншої людини намірів, які не співпадають з її актуально існуючими бажаннями [2]. Психолог- тренер Д. Устинов додає, що маніпуляція – ця прихована психологічна дія на партнера по спілкуванню з метою добитися від нього вигідної поведінки [10]. Він наголошує, що ключове слово тут – «приховане», оскільки при маніпуляціях зовнішнє значення слів, поведінки або дій щодо іншої людини не співпадає зі значенням внутрішнім. Зовнішнє значення слів, як правило, є безневинним, що не містить якогось утиску потреб іншої людини, зате внутрішнє значення несе зміст, що підводить цю людину до того, що хоче від неї автор маніпуляції. Е. Берн маніпулятивні впливи у сім’ї називає ще «іграми», розуміючи їх як серію наступаючих одна за одною прихованих додаткових трансакцій з чітко визначеним і передбаченим результатом. Вона є набором деколи одноманітних повторюваних трансакцій, які зовні виглядають цілком правдоподібно, але володіють прихованою мотивацією; інакше кажучи, це серія ходів, що містять пастку, якусь каверзу [1]. Аналізуючи суть маніпулятивного впливу деякі дослідники [3; 12] наголошують, що він може включати використовування будь-яких стимулів (звуки, слова, жести, міміка, пози, картинки в журналі і рекламне оголошення в газеті), що наперед зумовлюють реакцію на них, і які використовуються саме для того, щоб викликати таку реакцію. Тобто, маніпуляція будується на припущенні про ті реакції, що викличе той або інший стимул. Водночас, якщо агент впливу (комунікатор) використовує стимул, не припускаючи (не знаючи), яку реакцію він викличе, то ця дія не є маніпуляцією. Важливо при аналізі маніпулятивного спілкування пам’ятати і про те, що емоційний шантаж не треба плутати з нормальною, неманіпулятивною поведінкою. Наприклад, коли один з подружжя зробив щось неприємне для свого партнера і він просить надалі не робити так – це нормально. Конфлікти неминучі в будь-яких відносинах, однак треба вміти вирішувати їх, знаходячи прийнятне для обох сторін рішення. Крім того, слід підкреслити ще один момент: маніпуляція – це завжди знання про реакцію, а це значить, що реакція вже існує незалежно від того, чи знає, а точніше, чи усвідомлює її об’єкт впливу. Саме тому, якщо дружину / чоловіка дратує, коли на нього підвищують голос, – то на нього саме підвищуватимуть голос, і саме тому, що він цього не може терпіти. Це важливо враховувати при побудові профілактично-корекційної роботи, особливо із жертвами маніпуляцій. Існує безліч способів і видів маніпуляцій, проте виходячи з того, на яких наших відчуттях грає маніпулятор, їх можна розділити на кілька основних типів. Так, Ірина та Олександр Медведєви, автори психологічних бестселлерів, розрізняють такі типи сімейних маніпуляторів [5]: «Айсберг» – карає партнера, який не виконує його бажання, крижаним відчуженням. «Айсберг» експлуатує потребу партнера в любові та спілкуванні. Своєю поведінкою він показує, що саме партнер повністю винуватий в тому, що з ним відбувається. Характерними проявами цього типу маніпуляцій є те, що маніпулятор може на довгий час або дні замикатися в собі та берегти мовчання, відкидаючи будь-яку спробу поговорити і розібратися в ситуації до тих пір, поки партнер не поступиться його вимогам. Звичайно, далеко не кожен здатний витримати тривале відчуження, супроводжуване болісним відчуттям вини. Здаючись і поступаючись «айсбергу» своїми інтересами, його половина випробовує насилу пригнічувану незадоволеність, яка, нагромаджуючись, рано чи пізно приводить до кризи у відносинах. «Самовбивця» – дає зрозуміти, що, якщо його бажання не буде виконано, він може захворіти, впасти в депресію, перестати ходити на роботу або робити щось у домі, припинити їсти, спати або приймати ліки, почне випивати або приймати наркотики, отруїться або вистрибне з вікна. Цей тип маніпулювання притаманний переважно жінкам. «Якщо ти залишиш мене, я накладу на себе руки» – типова загроза такого маніпулятора. Він розігрує цілі драми, вимагаючи від партнера співчуття та захисту, грає на почутті відповідальності іншої людини або її жалості. При цьому сам страждає від внутрішньої пустки та намагається заповнити її іншою людиною. Як правило, партнер відчуває при цьому свою неспроможність: «Я погана дружина»; «Я не чоловік, мало грошей додому приношу» тощо. «Страждальник» – коли він чимось незадоволений, викликає у партнера найсильніше почуття вини, приймаючи вид сумної приреченості, мовчазного мученика, що намагається стоїчно виносити удари долі. Така особистість часто виявляється іпохондриком, стурбованим своїм самопочуттям і настроєм. Той факт, що партнер не здатний вгадати його невисловлені бажання і відповідно не задовольняє їх, «страждальник» розглядає як доказ того, що про нього недостатньо турбуються, і приймає вид нещасної жертви. Як правило, інший член подружжя часто навіть не знає причини, з якої «тихий страждальник» ховається в себе. А причину своїх терзань цей домашній мучитель пояснити відмовляється, даючи проте зрозуміти, що вина за його стан полягає в поведінці партнера. Іноді ця маніпуляція може набувати характеру гри – колекціонування чужих провинностей. Розмова з таким маніпулятором може бути приблизно такою: «З Веронікою каву пила, поки я тут один голодний з дітьми сидів?». Хоча насправді він має на увазі: «Завтра хочу після роботи зустрітися з Сергієм, але ти мене просто так не відпустиш, «пилятимеш». Часте використовування цієї маніпуляції призводить до того, що чоловік і дружина починають жити за правилом: хто більше назбирав провин, той виграв, інакше кажучи – отримав права на реалізацію своїх сокровенних бажань. «Знедолений» – експлуатує душевну щедрість партнера, його прагнення допомогти та піклуватися. Детальна розповідає про свою тяжку долю, чекаючи, що інша людина розв'яже за нього всі проблеми. Звинувачує улюблену людину в своїх невдачах, дорікає в нерозумінні та відсутності співчуття. І благає дати йому ще один маленький шанс. «Знедолені» часто зустрічаються серед творчих осіб – невизнаних художників і письменників, що вважають себе геніальним, а всіх навколо – підступними заздрісниками. Іноді цей тип називають ще «маніпулювання відчуттям жалості». В сім’ї він проявляється приблизно так: «У мене весь день голова болить, до речі, подружжя Лютих кликало нас на вихідні. Шкода, що ти не зможеш поїхати». Жертви, які весь час скаржаться на життя і збирають дивіденди – слова підбадьорення і допомоги. Ці жертви також є вампірами. Вони можуть нескінченно довго обговорювати з вами їх життєву ситуацію, але ніколи не зроблять нічого, щоб щось змінити. Тому що вони – щасливі жертви. Партнер у такому подружжі відчуває, що його загнали в пастку: він або під впливом відчуття відповідальності задовольняє вимоги шантажиста в збиток своїм власним інтересам, або переживає гнітюче почуття вини. «Диктатор» – шантажує партнера проявами гніву й агресії. Для «диктатора» головне у відносинах – влада над партнером. В основу кута завжди ставляться інтереси «диктатора», він добивається виконання своїх вимог всіма можливими способами. Особистості, схильні до такого типу маніпулювання, часто можуть урівноваженими і люблячими досить довго, іноді не проявляючи такої поведінки до шлюбу. Однак, якщо інший член подружжя намагається настояти на своєму, гнів маніпулятора вирветься назовні. Для «диктаторів» характерні заяви типу: «якщо ти підеш працювати, я з тобою розлучуся»; «вибирай: або я, або твої друзі (батьки)»; «якщо ти не змінишся, я перестану тебе любити»; «якщо одягатимешся в цьому стилі, я перестану давати тобі гроші»; «якщо ти підеш від мене, дітей більше не побачиш» і т.д.. «Диктатори»-чоловіки можуть вдаватися до рукоприкладства, після чого просять вибачення та присягаються, що подібне більше не повториться. Партнери такого спілкування звичайно відчувають найсильніший стрес, особливо, якщо емоційно або матеріально залежать від «диктатора». З одного боку, один з подружжя відчуває наростаючу ворожість до «диктатора», а з іншого – страждає від відчуття власної неповноцінності та безпорадності. Таким чином, аналізуючи суть окремих видів маніпулювання, ми можемо констатувати, перш за все те, що ініціатор прихованого управління, безумовно, володіє чималими перевагами, хоча б вже внаслідок того, що йому належить перший хід. Проте потенційній «жертві», котра володіє здатністю вчасно розпізнати загрозу, ці переваги – раптовість, високий темп, вигідний розподіл позицій – достатньо легко нейтралізувати. Зруйнувати таку штучну (скільки і майстерну) конструкцію в більшості випадків нескладно, адже захист від прихованого управління – це в значній мірі техніка. А, як відомо, технікою (як і ремеслом) оволодіти легше, ніж мистецтвом. Саме тому ряд психологів рекомендують вивчити тим, хто страждає від маніпулятивного впливу, елементарні способи поведінки. Зокрема, В. П. Шейнов пропонує використовувати як мінімум два типи захисту від маніпулятора [12]: Пасивний захист рекомендується застосовувати в таких випадках: коли ви не знаєте, як вчинити; коли не хочете псувати стосунки з маніпулятором. Єдине, що потрібно для застосування пасивного захисту – проявити витримку. Пасивний захист може здійснюватися в наступних формах: - Ніяк не реагувати на слова маніпулятора, мовчати, вдаючи, що не розчули, не звернули уваги, не зрозуміли. - Вдавати, що «недогадливі», не зрозуміли, про що мова. - Заговорити зовсім про інше (підстава та ж). - «Погоджуватися» з пропозицією маніпулятора, але обумовлюючи згоду тим, що залежить від вас; це дозволить надалі при бажанні «відіграти назад». - Повторювати прохання маніпулятора, але з питальною інтонацією, вимагаючи тим самим продовжити його мову; якщо ж маніпуляція проводиться дією, повторити цю дію. Небезпека, що загрожує жертві, знову перекладається на маніпулятора. На відміну від описуваних далі активних методів пасивні методи не витягують на поверхню таємні наміри маніпулятора. Але оскільки останні спрямовані проти наміченої жертви, тож передання їх розголосу привело б до конфлікту. Залишення ж намірів агресора в тіні дозволяє м'яко піти від конфлікту, уникнувши в той же час долі жертви. Досвід показує, що в більшості випадків маніпулятор, натрапивши на пасивний захист, припиняє свої спроби. Адже його головна перевага – в стрімкості натиску, несподіванки. Повторення посягань вже дає час для відповіді, та, по-друге, висвічує істинну мету маніпулятора і руйнує заготовлений ним розподіл ролей. Для більш наполегливих агресорів доцільно використовувати активні методи захисту. Головний в них – психологічний настрій: не слід соромитися сказати (або дати зрозуміти) те, що думаєте, чого побоюєтеся. Маніпулятор звичайно експлуатує наше бажання виглядати добре. Тому не слід боятися здатися поганим, сказавши, наприклад: «Боюся, ти сильно перебільшуєш мої сили» (щедрість, можливості, здібності). Ці слова знімають зобов’язання та відкривають широке поле дій. Застосовувати активний захист слід перш за все не тоді, коли об'єкт маніпуляції є залежним від маніпулятора. Якщо пасивний захист означає «зупинити агресора», то активний – викрити його і завдати у відповідь удару. Річ у тому, що активний захист є зустрічним конфліктогеном. За законом ескалації конфліктогенів, останній (відразу або потім) відповість конфліктогеном ще більш сильним, що у результаті приведе до відкритого конфлікту, в чому залежна сторона зовсім не зацікавлена. Окреме місце у профілактиці маніпулятивного тиску в сім’ї займає консультативна робота з подружньою парою. Існує безліч концепцій сімейного консультування: від модифікацій фрейдівської психоаналітичної моделі до позитивної сімейної терапії Н. Пезешкіана. Проте останнім часом практики віддають перевагу інтеграційним підходам, таким як системний і структурний. Основоположники системного підходу (М. Боуен, С. Мінухин, В. Сатір, К. Вітакер і ін.) розглядають сім'ю не просто як об'єднання індивідуальностей, зв'язаних узами спорідненості, а як цілісну систему, де ніхто не страждає поодинці: сімейні конфлікти і кризи роблять деструктивний вплив на всіх [7]. Оскільки сім'я – це система, то не так важливо, який з її елементів змінюється. На практиці зміни в поведінці будь-якого з членів сім'ї впливають на неї і інші що входять в неї підсистеми (інших членів сім'ї) і одночасно випробовує дію з їх сторони. Надаючи допомогу сім'ї у важкі періоди життя, – вважають в цих напрямах, – не має сенсу займатися виявленням психоаналітичних причин конфлікту: набагато важливіше шляхом конкретних цілеспрямованих дій змінити відносини між її членами. Системний підхід до сім'ї означає визнання, що все в ній взаємозв'язано, що сім'я є єдине ціле, єдиний біологічний і соціально-психологічний організм. Одночасно дослідники сім'ї характеризують її і як основну соціокультурну одиницю, за допомогою якої з покоління в покоління передаються традиції, звичаї, звички і відносини [8, с. 203-205]. Які ж функції психолога при роботі з сім'єю? На чому буде сфокусовано його увагу в процесі консультування? Які засоби дії стануть основними? На ці питання представники численних системних підходів до психологічної допомоги сім'ї відповідають залежно від своєї теоретичної орієнтації. Так, автор теорії сімейних систем М. Боуен тверджує, що члени сім'ї не можуть діяти незалежно один від одного, оскільки така поведінка приводить до внутрісімейної дисфункціональності [9; 14]. Тому роль консультанта в цій системі сімейного консультування наближається до позиції тренера: він навчає членів сім'ї диференціюватися в сімейному спілкуванні, осмислювати наявні у них способи взаємодії в сім'ї та освоювати більш продуктивні. При цьому психологу рекомендується не підходити до сім'ї з готовими розпорядженнями чи рекомендаціями, а вести сумісний пошук. Він дозволяє членам сім'ї освоїти продуктивні способи виходу з проблемних ситуацій, розвиває у них відчуття об’єктивності та впевненості в своїх силах, що після ослаблення негативної симптоматики приводить до стійких змін в житті сім'ї. Наведемо кілька експериментів, які можна застосовувати у практиці сімейного консультування. Приходять чоловік і дружина, але чоловіка просять почекати в коридорі. Дружина починає яскраво, детально і образно розказувати, як непорядно і погано поводиться її чоловік. Тоді консультант звертається до неї з проханням описати ситуацію від імені чоловіка. Як правило, це викликає непідробний подив, труднощі та розгубленість зі сторони дружини. Адже конфлікт і виникає тому, що одному з подружжя не хочеться ставити себе на місце іншого та дивитися на ситуацію і себе очима партнера. «Адже ваш чоловік / дружина, напевно, розказав (ла) би про те ж саме по-іншому. Ось зараз ми його / її запросимо – як розказуватиме про це він? – Ну, вже він тут наплете. Я ж розповідаю як насправді все було...» Нітрохи не краще (а іноді й гірше) показує себе в аналогічній ситуації й інший член подружжя [4]. Ще чого один аналогічний експеримент, що виявляє взаєморозуміння між подружжям і сприяє його поліпшенню. Подружжю даються аркуші паперу, і вони повинні (кожний окремо один від одного) дописати незакінчені пропозиції. Наприклад, пропонується фраза «Я найбільше ціную в тобі...» – і треба дописати 5-10 пунктів, припустимо: порядність, відчуття гумору, справедливість, твоя зарплата, любов до мене... Кожний пише те, що йому важливо. Якщо в парі неблагополучні відносини, їм доцільно запропонувати такі фрази: - Мене часто дратує в тобі... (пишуть швидко й енергійно). - Я хочу, щоб ти... (теж пишуть без утруднень). - Я ціную в тобі... (Це вже істотно складніше. З’являється відчуття, що подружжя згадують, що цінували один в одному раніше). - Йому не подобається в мені... Він хоче, щоб я... Він цінує в мені... (всі ці пункти даються досить важко, вони змушують дивитися один на одного, неначе вперше...). Використовуючи такі форми роботи необхідно провести роз’яснювальну роботу. Наприклад, попередити, що не можна писати «Мене дратує в тобі те, що ти егоїст». Що тут мається на увазі? Те, що чоловік любить дивитися телевізор, а не займатися з сином уроками або нічого не робить по дому? – «А що він вранці поїсть, а посуд за собою не помиє?». Якщо таке пояснення, значить і записувати потрібно так. Інакше написане незрозуміле, але може зробити іншому боляче [4]. Узагальнюючи вище означене ми вважаємо за можливе зробити такі висновки: 1. По-перше, загалом людина-маніпулятор – це все те в нас, що свідомо, підсвідомо чи неусвідомлено застосовує спеціальні методи, які дають змогу нейтралізувати нашу природу, звівши близьких людей до рівня речей, підвладних управлінню. 2. По-друге, маніпуляція є невід’ємною частиною душі багатьох людей, без якої не можливе подальше існування, тому що саме вона допомагає їм досягнути мети, реалізувавши стратегію маніпулювання. Маніпуляція існувала і буде існувати, від неї не можливо позбавитись. Однак її можливо зробити позитивною, без негативних наслідків до інших особистостей і гармонічного існування зі світом. Для цього, слід діяти згідно зі знаменитим висловлення відомого класика І. Канта: «Розглядай людину як ціль, а не тільки як засіб!». 3. І, по-треє, оскільки захист від прихованого управління – це в значній мірі техніка. А технікою, як відомо, оволодіти легше, ніж мистецтвом. Тому вивчення суті прихованого управління та шляхів захисту від маніпулювання дає більше переваг тим, що обороняються від нього, а не нападаючій стороні. Ми розглянули лише окремі прояви маніпулятивних систем у подружньому спілкуванні, однак подружнє спілкування – це, у більшості випадків, спілкування сімейне. Воно передбачає залучення до міжособистісної комунікації інших дорослих членів сім’ї, дітей, іноді інших родичів чи й друзів. А тому потребує подальшого вивчення стратегія і тактика захисту від маніпулятивного впливу дітей, оскільки негативний досвід потім проектується і на їхні неформальні стосунки поза сім’єю. Причому досить часто вони стають саме жертвами маніпулювання. Список використаних джерел 1. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы / Перев. с англ. : А. В. Ярхо. – М. : Прогресс, 1988. 2. Доценко Е. Л. Психология манипуляции: Феномены, механизмы и защита / Е. Л. Доценко. – М. : Изд-во МТЦ ТОО «Черо», 1996. 3. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием / С. Г. Кара-Мурза. – М. : Изд-во «Эксмо», 2006. – 864 с. 4. Кравець В.П. Психологія сімейного життя. - Тернопіль, 1995. - 696с. 5. Медведев А. В любви, как на войне / Александр Медведев, Ирина Медведева. – Москва : АСТ, 2007. 6. Марченко С. В. Особливості спілкування чоловіків і жінок / С. В. Марченко // Практична психологія і соціальна робота. – 2007. – № 4. – С. 12-15. 7. Методические рекомендации для практических психологов «Психологическое консультирование семей с нарушениями в системе внутрисемейных отношений» [Электронный ресурс] // Гуманитарные технологии в социальной сфере. – Режим доступа : http://portal.gersen.ru/component/option,com_mtree/task,viewlink/link_id,8196/Itemid,50/ 8. Основы теории коммуникации : учебн.-метод. пособие для студентов специальности 350400 «Связи с общественностью» / [Сост. Ж. В. Николаева]. – Улан-Удэ : ВСГТУ, 2004 - 274 с. - С. 203-205. 9. Теория семейных систем Мюррея Боуэна : Основные понятия, методы и клиническая практика / [ред. Бейкер К., Варга А. Я.] – [2-е изд., стереотип.]. – М. : Когито-Центр, 2008. – 496 с. 10. Устинов Д. Манипуляции в общении [Электронный ресурс] / Дмитрий Устинов // Разумный Мир. – 2001. – № 6. – Режим доступа : www.syntone.ru/ustinov 11. Что делает людей родными [Электронный ресурс] // Секреты семейного общения – режим доступа : http://albom.zonesale.ru/1.html 12. Шейнов В. П. Скрытое управление человеком (Психология манипулирования) [Научно-популярное изд.]. / В. П. Шейнов. – М. : ООО «Изд-во АСТ», Мн. : Харвест, 2001. – 848 с. – (Библиотека практической психологии). 13. Шмидт В. Р. И это все о них. Многоликие манипуляции : как внести ясность в теорию и практику / В. Р. Шмидт // Вестник практической психологии образования. – 2006. – № 2(7). – С. 18-24. 14. Kerr M. E., Bowen M. «The Emotional System» in Family Evaluation. – N-Y. : Norton & Company, 1988. Вольнова Леся Социально-психологическая профилактика проявления манипулятивных систем в супружеском общении Автор анализирует суть понятия «манипуляция» в общении, определяет особенности манипулятивного влияния, рассматривает типы манипулятивных систем в супружеском общении. Рассматриваются пути защиты от манипулирования и особенности предоставления психологической помощи супругам с деструктивными межличностными отношениями. Ключевые слова: манипуляция, манипулятивное влияние, виды манипуляторов, защита от манипуляций, семейное психологическое консультирование. Volnova Lesya Social-psychological prophylaxis of display system of manipulations in matrimonial intercourse An author analyses essence of notion «manipulation» in intercourse, determines the features of the manipulation influencing, considers the types of the system of manipulations in matrimonial intercourse. The ways of defense from manipulation and feature of grant of psychological help to the married couple with the destructive interpersonal relations are considered. Keywords: manipulation, manipulation influencing, types of manipulators, defense from manipulations, domestic psychological advising.