Вольнова Л. М. Соціальна складова професійної компетентності студентів – майбутніх фахівців системи діяльності «людина-людина» / Л. М. Вольнова // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами : тези доповідей : в 2-х ч.; ч.І. – К : Університет «Україна», 2010. – 400 с. – С. 201-208. Вольнова Л. М., кандидат педагогічних наук СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ – МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СИСТЕМИ ДІЯЛЬНОСТІ «ЛЮДИНА-ЛЮДИНА» Постановка проблеми. Дослідження психологічних детермінант успішності функціонування людини в царинах педагогічної, політичної, психотерапевтичної практики, лідерства й управління, соціальної адаптації робить актуальною постановку питання про наявність певної своєрідності психологічної структури соціально успішних особистостей, показників розвитку її окремих складових, піднімаючи його на рівень пошуку єдиних базових психологічних чинників, які забезпечують ефективність усіх зазначених видів діяльності. Розуміння професіонала як особистості з їй притаманним стилем індивідуальної діяльності, що формується в ході її професіоналізації, властивий і підходу Є. О. Клімова. У сфері професіології цей дослідник відомий як автор широко розповсюдженої ідеї типологізації різних професій, серед п’яти основних кластерів яких він виділяє і групу професій типу «людина-людина» [6, 8]. Серед професійно важливих якостей таких спеціалістів Є. О. Клімов називає гуманістичну спрямованість людини, доброзичливу уважність до проявів почуттів, розуму та характеру інших людей, спостережливість до їхньої душевної діяльності, творчий склад розуму, вміння мисленнєво уявити внутрішній світ іншого, здатність до неодноразового переживання подій і співпереживання іншим людям,а також толерантність, яка проявляється у доброзичливості, терпінні та поблажливості до різних нестандартних проявів поведінки, образу думок і почуттів оточуючих людей [6]. Такого роду особливості психічної організації спеціаліста є однаково важливими як для педагога, так і для психолога або психотерапевта. Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що описані прояви соціально ефективної поведінки людини сьогодні мають широкий діапазон подібних назв, поява яких обумовлена своєрідністю дослідницької методології авторів. У цьому зв’язку використовуються такі терміни як соціальний талант (Н. Д. Левітов), соціальний інтелект (Т. Хант, Е. Торндайк), організаційні здібності (Л. І. Уманський), соціальна обдарованість (О. О. Бодальов), лідерська обдарованість (А. М. Матюшкін, О. Л. Яковлева), соціальні здібності (Л. В. Попова), соціальна компетентність (Л. А. Петровська), адаптивний інтелект (С. Берт, Д. Уотсон), синтезований інтелект (Ф. Дітман-Колі, П. Болтс). Разом з тим, ми не можемо розглядати їх як синоніми. Нариклад, такі дослідники як С. А. Васильєв, В. Н. Келасьєв, Н. В. Старков, Н. М. Полуектова, І. В. Яковлева вважають, що «соціальний інтелект виступає професійно важливою якістю в професіях типу «людина-людина», різновидом яких є і діяльність соціального працівника» [4, 123]. Тоді як Г. М. Коджаспірова та А. Ю. Коджаспіров частиною системи ключових компетентностей особистості в сучасній педагогіці називають соціальну компетентність як «соціальні навички (обов’язки), що дозволяють людині адекватно виконувати норми і правила життя у суспільстві» [7, 62]. А Деніел Гоулмен, розглядаючи емоційний інтелект, в одноіменній книзі досить переконливо доводить, що життєвий успіх індивіда визначається не стільки коефіцієнтом розумового розвитку (ІQ), скільки особливостями його характеру, особистості в цілому, зокрема здатністю розуміти інших, емпатією, самодисципліною, ініціативністю [2]. Постановка завдання. Отже, висока значущість і багатогранність проявів соціальної складової особистісної та професійної компетентності фахівця в суспільному житті, протилежність наукових суджень щодо психологічної специфіки цього явища відкриває перспективу його наукового розгляду. Метою даного дослідження ми визначили встановлення сутнісних характеристик соціальної складової професійної компетентності та вивчення її сформованості у студентів – майбутніх фахівців системи діяльності «людина-людина». Виклад основного матеріалу дослідження. Як ми вже зазначали вище, для окреслення психологічних «інструментів», які дозволяють особистості розібратися в ситуації, вибрати оптимальний тип реагування і контролювати подальших хід подій, використовуються різні поняття. Ми свою увагу хочемо зосередити на трьох, які, на нашу думку, є найбільш близькими. Це соціальний інтелект, емоційний інтелект та соціальна компетентність. Проведений науковий аналіз свідчить, що в соціально-педагогічній літературі терміном «соціальний інтелект» позначаються спеціальні здібності, що визначають успішність людини у взаємодії її з іншими людьми, успішність її орієнтації в різних «людських ситуаціях», її можливості передбачити розвиток міжособистісного спілкування її конкретному стану і вчинкам людей» [4, 123]. В такому розумінні наведене поняття дозволяє характеризувати особистостей, які вміють розпізнавати внутрішній стан оточуючих людей, відносини між ними, мотиви їх поведінки. Д. В. Ушаков окреслює поняття «соціальний інтелект» як «здатність розуміти інших людей, їх взаємостосунки і соціальні ситуації …. Соціальний інтелект дозволяє, точно оцінивши ситуацію і людей, що беруть участь у ній більш, адекватно збудувати стратегію поведінки» [10, 26]. Разом з тим дослідник наголошує, що соціальний інтелект – це «здібність до пізнання соціальних явищ, яка складає лише один з компонентів соціальних умінь і компетентності, а не вичерпує їх» [10, 18]. Далі він продовжує цю позицію, вказуючи: «соціальний інтелект – це швидше компетентність у сфері соціального пізнання, ніж спеціальна здатність» [10, 20] (курсив наш. – Л. В.). Означене дозволяє припустити, що і в першому тлумаченні, і в другому ми маємо справу не зі здібностями як такими, а швидше з компетентністю, тобто загальною здатністю, заснованою на знаннях, досвіді, цінностях та закріпленою в дії. Інше поняття, яке характеризує позначену особистісну здатність – це емоційний інтелект. Саме він, на думку Л. О. Бєлової, «забезпечує можливість гнучкого й адекватного реагування людини на впливи зовнішнього світу та інших людей» [1, 98]. Зазначимо, що термін «емоційний інтелект» ввели до наукового обігу в 90 рр. минулого століття американські психологи Пітер Саловей і Джон Майєр для позначення таких специфічних властивостей людської психіки, як уміння розбиратися у власних почуттях, розуміти настрій людей, а також уміння регулювати власні емоції [11]. Разом з тим, на думку О. Філатової, до навичок управління собою емоційний інтелект потребує наявності механізму взаємодії з іншими людьми [11, 101]. Такий механізм починається з уміння ставити себе на місце іншого, тобто враховувати при прийнятті рішень почуття інших людей, на відміну від прийняття на себе розв'язання проблем усього оточення. Дослідниця вказує, що високий рівень розвитку емоційного інтелекту забезпечує можливість: розуміти інших, тобто «розпізнавати» їх почуття й погляди, активно цікавитися їх турботами; розвивати інших; розуміти потреби їх зростання, створювати для цього нові можливості; передбачати, розуміти й задовольняти потреби інших; поважати різні думки. Водночас, означені положення ми можемо охарактеризувати і таким виразом: «Людина є соціально-компетентною …, якщо вона здатна розуміти інших людей» [5]. Тобто ми знову повертаємося до поняття «компетентності» як сукупності знань і досвіду в тій чи іншій області, в даному випадку в системі професійного спілкування (комунікації, взаємодії та перцепції). Водночас, аналізуючи сутність соціальної компетентності, можна побачити, що ряд дослідників тлумачать її не лише як здатність розуміти інших. Так Р. Ульріх і Р. Ульріх розробили концепцію, в якій сформульовано сім характеристик соціально-компетентної людини [12]: здатність приймати рішення стосовно самого себе і прагнути до розуміння власних почуттів і вимог; здатність забувати несприятливі почуття й власну невпевненість; здатність уявляти, як необхідно досягати цілей найбільш ефективно; вміння правильно розуміти бажання, очікування і вимоги інших людей, зважувати і враховувати їх права; вміння аналізувати царину, яка визначена соціальними структурами й установами, роль їх представників і включити ці знання у свою поведінку; вміння уявляти, як з урахуванням конкретних обставин і часу поводити себе, беручи до уваги інших людей, обмеження соціальних структур і особисті вимоги; здатність звітувати перед собою, що соціальна компетентність не має нічого спільного з агресивністю і передбачає повагу прав і обов’язків інших. Тобто, в такому розумінні соціальна компетентність описує не лише позицію особистості щодо інших (соціальний інтелект) чи адекватне сприйняття нею себе й оточуючих (емоційний інтелект). В такому розумінні це поняття виступає набагато ширшим. Подальший його аналіз доводить це. Наприклад, Н. В. Альохіна та Л. Г. Кайдалова до соціальних компетентностей майбутніх фахівців відносять: уміння жити та діяти в певному соціумі, враховуючи власну свободу і безпеку; навички соціально-культурної поведінки; навички взаєморозуміння; здатність до співпраці; повага одне до одного; соціальні уміння та навички, пов’язані з процесами соціальної взаємодії та співпраці, уміння працювати в групах; нести відповідальність за свою діяльність тощо [5]. Аналіз компетентнісних моделей провідних європейських країн показує, що в структуру такої ключової компетентності, як соціальна, включені в Австрії – здатність брати на себе відповідальність, співпраця, ініціативність, уміння працювати в команді, здатність спілкуватися; в Бельгії – активна участь в житті суспільства, комунікативні компетенції, розуміння рівних можливостей, уміння співробітничати; у Німеччині – соціальне єднання, здібність до розв'язування конфліктів, співпраця, робота в команді [9, 31-33]. В. Кунициною соціальна компетентність трактується як «система знань про соціальну діяльність і про себе, система складних соціальних умінь і навичок взаємодії, сценаріїв поведінки в типових соціальних ситуаціях, що дозволяють швидко й адекватно адаптуватися, приймати рішення, діяти за принципом «тут, зараз і найкращим способом» [8, 44]. Основними функціями соціальної компетентності автор вважає соціальну орієнтацію, адаптацію, інтеграцію загально-соціального й особистого досвіду. Загалом ми погоджуємося з позицією О. Овчарук, що соціальні компетентності – це здатності людини, пов’язані з оточенням, життям суспільства, соціальною діяльністю особистості (здатність до співпраці, уміння розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях, навички взаєморозуміння, соціальні й громадянські цінності та вміння, комунікативні навички, мобільність у різних соціальних умовах, вміння визначати особисті ролі в суспільстві тощо) [9]. Наголосимо на тому, що у представлених підходах соціальна компетентність виступає поняттям багатогранним, яке характеризує не лише знання особистістю себе, свого оточення, а й уміння реалізовувати ці знання на практиці, крім того, забезпечувати на основі цього професійний успіх та результативність професійної взаємодії. У зв’язку з цим соціальна компетентність, на нашу думку, виступає необхідною складовою професійної компетентності студентів – майбутніх фахівців системи діяльності «людина-людина». Рівень її сформованості ми вивчали у студентів Інституту соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (майбутні соціальні педагоги, соціальні робітники, практичні психологи). До дослідження було залучено 100 студентів 1-3 курсів; використано методику «Діагностика «емоційного інтелекту» [3]. Таблиця 1. Парціальний та інтеграційний рівні емоційного інтелекту, % РівеньПоказник високий середній низький Емоційна обізнаність 26 30 44 Управління своїми емоціями 11 62 27 Самомотивація 15 38 47 Емпатія 22 42 36 Розпізнавання емоцій інших людей 30 39 31 Загальний показник 20,8 42,2 37 Як видно з даних, представлених у табл. 1, рівень емоційного інтелекту в студентів не є сформованим на достатньому рівні. Так, майже третина з них – 37% – продемонстрували низький рівень розуміння себе та оточуючих. Аналогічні дані прослідковуються і за окремими показниками досліджуваного феномену. Значний відсоток студентів, що продемонстрували низький рівень за рядом показників, свідчить, на нашу думку, про недостатній рівень розвитку емоційного інтелекту як важливої складової соціальної компетентності особистості. Як нами було наголошено вище, соціальна компетентність у професійній підготовці фахівця системи діяльності «людина-людина» є необхідною складовою. У зв’язку з цим, бачимо гостру необхідність подальшого вивчення та цілеспрямованого формування означеної складової професійної компетентності. Таким чином, підсумовуючи все вище означене, можна констатувати наступне: 1. У системі діяльності «людина-людина» важливе значення відіграють вміння та успішність фахівця у взаємодії її з іншими людьми. Разом з тим така здатність у літературі трактується неоднозначно – соціальний інтелект, емоційний інтелект, соціальна компетентність тощо. 2. Аналіз сутності означених феноменів дозволив соціальну компетентність окреслити як найширше поняття та визначити як систему знань про соціальну діяльність і про себе, систему складних соціальних умінь і навичок взаємодії, сценаріїв поведінки в типових соціальних ситуаціях. 3. Експериментальне вивчення рівня досліджуваної ознаки у студентів – майбутніх фахівців системи діяльності «людина-людина» засвідчив її недостатню сформованість. Враховуючи це, перспективним бачимо подальше вивчення усіх складових професійної компетентності майбутнього фахівця системи діяльності «людина-людина» та на цій основі окреслення науково обгрунтованих шляхів їх формування і розвитку. Література 1. Бєлова Л. О. Виховна система ВНЗ: питання теорії та практики / Л. О. Бєлова; Нар. укр. акад. – Харків : Вид-во НУА, 2004. – 264 с. 2. Гоулмен Д. Эмоциональный интеллект / Д. Гоулмен. – М. : Сигма, 1998. – 560с. 3. Диагностика «эмоционального интеллекта» (Н. Холл) / Фетискин Н. П., Козлов В. В., Мануйлов Г. М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. – М. : Изд-во Института Психотерапии. 2002. – C.57-59. 4. Диагностика профессиональных способностей, система профессионального отбора социальных педагогов и социальных работников / [Келасьев В. Н., Яковлева И. В., Полуэктова Н. М., Старков Н. В., Васильев С. А.]. – М., 1994. – 127с. 5. Кайдалова Л. Г. Психологічна та соціальна компетентності майбутніх фахівців [Електронний ресурс] / Л. Г. Кайдалова, Н. В. Альохіна // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2009. – № 4. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum/ppmb/texts/2009-04/09klgcfe.pdf. 6. Климов Е. А. Основы психологии. Практикум / Е. А. Климов. – М. : «Юнити», 1999. – 257с. 7. Коджаспирова Г. М. Педагогический словарь : [Для студ. высш. и сред. пед. учеб. заведений] / Г. М. Коджаспирова, А. Ю. Коджаспиров. – М. : Академия, 2000 – 176 с. 8. Куницына В. Н. Межличностное общение / В. Н. Куницына, Н. В. Казаринова, В. М. Погольша. – СПб. : Питер, 2001. – 544 с. 9. Стратегія реформування освіти в Україні. – К.: К.І.С., 2003. – 296с. 10. Ушаков Д. В. Социальный интеллект как вид интеллекта / Д. В. Ушаков // Социальный интеллект: теория, измерение, исследования / [Под ред. Д. В. Люсина, Д. В. Ушакова]. – М. : Ин-т психологии РАН, 2004. – С. 11-28. 11. Филатова О. Эмоциональный интеллект как показатель целостного развития личности / О. Филатова // Персонал. – 2000. – .№5. – С. 100-102. 12. Soziale Kompetenz // R. Ullrich, R. Ullrich Анотація Окреслено важливість вивчення соціальної складової професійної компетентності. Проаналізовано сутність понять «соціальний інтелект», «емоційний інтелект», «соціальна компетентність». Представлено результати вивчення емоційного інтелекту у студентів. Ключові слова: «соціальний інтелект», «емоційний інтелект», «соціальна компетентність». Аннотация Очерчена важность изучения социальной составной профессиональной компетентности. Проанализирована сущность понятий «социальный интеллект», «эмоциональный интеллект», «социальная компетентность». Представлены результаты изучения эмоционального интеллекта у студентов. Ключевые слова: «социальный интеллект», «эмоциональный интеллект», «социальная компетентность». Summary Importance of study of social component professional competence is outlined. Essence of notions «social intellect», «emotional intellect», «social competence» are analyzed. The results of study of emotional intellect at students are presented. Keywords: «social intellect», «emotional intellect», «social competence».