Вольнова Л. М. Деструктивні впливи середовища великого міста на соціалізуючі функції сучасної сім’ї / Л. М. Вольнова // Сучасна сім'я та соціальні інституції: шляхи партнерської взаємодії : матер. Всеукр. наук.-практ. конф. / [редкол. : Л.Л.Хоружа, Г.М.Лактіонова, О.В.Безпалько та ін.]. – К. : Київський ун-т імені бориса Грінченка, 2012. – С. 51-54. ДЕСТРУКТИВНІ ВПЛИВИ СЕРЕДОВИЩА ВЕЛИКОГО МІСТА НА СОЦІАЛІЗУЮЧІ ФУНКЦІЇ СУЧАСНОЇ СІМ’Ї Вольнова Леся Миколаївна Соціальне середовище – складна система, що включає численні складові, які впливають на соціалізацію і виховання людини. Це перш за все: матеріально-просторові компоненти (планування, архітектура, предметне середовище), система комунікацій, система цінностей, механізми культурної стереотипізації. Міське середовище теж виникає як поєднання особливостей території, соціальних відносин і культури. Різні альтернативи, що надаються міським способом життя, визначають таким чином і функціонування сучасної сім’ї, створюючи специфічну ситуацію (при цьому як позитивну, так і негативну) для соціалізації в ній підростаючих поколінь. Це й обумовлює актуальність дослідження. На теренах України наукові розвідки в галузі соціології міста проводять такі вчені, як В. Бєлоусов, В. Гордієнко, І. Євдокимова, С. Катаєв, І. Козлова, Л. Малес, В. Середа, О. Середюк, Ю. Сурмін, А. Яковенко та ін. Низка досліджень вітчизняних науковців присвячена і різним аспектам соціалізації молоді у великому місті (В. Бондар, В. Іванов, М. Кисельов, Г. Лактіонова, О. Мальцева та ін.), а також питанням ефективності у ньому родини як агента соціалізації (Ю. Бжиська, Т. Кравченко, Г. Махмадамінова, Г. Міньковський, В. Оржеховська, І. Трубавіна та ін.). Ми під містом будемо розуміти особливим чином організований, жилий, життєвий простір, що створюється діяльністю людей, ментальність, культура, біографії, життєві стратегії та повсякденні запити яких складають соціальну підоснову створення міських ландшафтів. Тобто, містом ми будемо вважати особливу організацію середовища поселення – міське середовище. Аналіз літератури доводить, що місто (середнє, велике, гігант) має декілька характеристик, які створюють специфічні умови соціалізації його жителів: переважання анонімних, ділових, короткочасних, часткових і поверхневих контактів у міжособистісному спілкуванні; невелика значущість територіальних спільнот жителів; висока суб’єктивно-емоційна значущість сім’ї для її членів, але в той же час поширеність інтенсивного позасімейного спілкування; різноманіття стилів життя, культурних стереотипів, ціннісних орієнтації; нестійкість соціального статусу городянина, велика соціальна мобільність; слабкий соціальний контроль за поведінкою індивіда. Названі характеристики перетворюють місто на могутній чинник соціалізації. При цьому міське середовище може визначати як соціалізуючі, так і десоціалізуючі впливи сучасної сім’ї. Так, щодо виховної функції, то Б. Райський вказує, що у великому місті скорочується час, який батьки витрачають на виховання дітей [5, с.64]. При цьому деякі батьки хоча й мають бажання займатися вихованням дітей, але не завжди можуть. Як правило, це матері-одиначки, які постійно стурбовані проблемами матеріального забезпечення сім’ї і тому основний час приділяють роботі, а не вихованню. Соціологи стверджують, що мати, яка працює, витрачає в середньому 17 хвилин на добу на виховання дитини і 15 хвилин на догляд за нею [6, с.30]. Болгарські дослідники теж зауважують, що «…по суті, зайнятість є однією із перших передумов значної бездоглядності підлітків у великому місті» [4, с.10]. Причому тут маються на увазі не тільки зайнятість на роботі, але і витрата часу на громадську роботу, на проїзд до місця роботи і назад, пов’язана із цим фізична і психічна утомленість. А. Долгова та Г. Міньковський наголошують, що у великому місті послаблюються деякі форми соціального контролю з боку сім’ї і тому відносно часті випадки неналежного нагляду за проведенням часу підлітка, за його зв’язками і поведінкою [4, с.16]. Окрім того, відсутність цього нагляду не заповнюється суспільним контролем, властивим невеликим населеним пунктам; а якщо сім’я мігрувала із села в місто, то виявляється і низка суперечностей між різними нормативними зразками поведінки. Щодо значення сім’ї для збереження та розвитку духовного потенціалу суспільства, то місто дає величезні можливості вибору, будучи своєрідним «вузлом» інформації. Носіями інформації є й архітектура, і планування міста, і транспорт, і реклама, і потік людей, і окремі люди. Однак не всі вони позитивно впливають на підростаючу особистість. По-перше, значні позасімейні можливості спричиняють ситуацію, коли члени сім’ї менше за часом спілкуються між собою; по-друге, у місті, поряд із полегшенням зв’язків один із одним, зростає відірваність молодих людей та їх груп від сім’ї і школи [4, с.15]. В умовах послаблення сімейного контролю та значної бездоглядності неповнолітні з підвищеною морально нестійкістю, які сприймають в основному лише негативні прояви міського життя, швидше стають на протиправний шлях [2, с.111]. Велике місто пропонує «широкий набір» можливостей для самовизначення у всіх сферах, у тому числі й сфері дозвілля. Воно концентрує розгалужену мережу розважальних закладів, кінотеатрів, стадіонів тощо. Однак, з одного боку, надмірна зайнятість дорослих членів сім’ї, а з іншого – їх недостатня матеріальна забезпеченість часто перешкоджають організації раціонального дозвілля сім’ї. Адже дитину треба, як правило, відвезти на гурток чи секцію, сходити з нею у театр чи кіно тощо. І тоді постає риторичне запитання: коли це зробити і за який кошт? Н. Клішевич також установлено, що архітектурні плани міст обмежують можливості дитячих ігор [3, с.42]. І якщо дошкільники та молодші школярі можуть під наглядом батьків відпочити на дитячих майданчиках, то останні практично не розраховані на дітей середнього і старшого віку. Тому підлітки часто змушені шукати для забав віддалені від житла безлюдні місця, де керувати їх іграми беруться дорослі з асоціальною поведінкою. А батьки часто і не знають, де їхні діти проводять час. Урбанізоване середовище підвищує значення сім’ї в емоційній стабілізації її членів. Доцільно з цього приводу згадати стародавню мудрість: «Хороша сім’я – гавань під час бурі, погана сім’я – буря в гавані». Однак британські учені, проаналізувавши психологічний стан городян, з’ясували, що більшість із опитаних мають параноїдальні переживання або проявляють надмірну підозрілість щодо оточуючих. Так, із 1200 чоловік, який увійшли до досліджуваної групи, 40% регулярно страшаться того, що оточуючі за їх спиною говорять про них гидоти, 27% вважають, що їх свідомо дратують і виводять із себе, 20% здається, що їх переслідують [1]. Якщо ж дорослі члени сім’ї постійно знаходяться у стані психологічного напруження і страху, то це, безперечно, відображається на дітях. І замість довірчої розмови виникає бездумний крик і приниження, а замість тепла і підтримки – озлобленість і відчуженість. Підсумовуючи означене, слід констатувати, що основу вдосконалення процесу сімейного виховання в рамках педагогічної профілактики, на нашу думку, повинна скласти оптимально організована взаємодія сім’ї, школи і громадськості. Сюди можна віднести і роботу психолого-педагогічної служби щодо надання консультативної допомоги сім’ї; і здійснення просвіти з вузлових питань етики, психології та педагогіки сімейного виховання; і включення батьків у процес активної діяльності, спрямований на підвищення рівня сімейного виховання (діяльність батьківських комітетів, рад сприяння сім’ї та школі, рад батьків, клубів вихідного дня і т. д.). Список використаних джерел 1. Жители больших городов страдают паранойей [Электронный ресурс]. – Режим доступа к ресурсу с экрана : http://www.psy-files.ru/2006/12/15/zhiteli_bolshikh_gorodov_stradajut_paran.html 2. Кисельов М. О. Причини та умови вчинення злочинів у великому місті / М. О. Кисельов // Право і суспільство. – 2009. – № 6. – С.107-111. 3. Клішевич Н. А. Соціально-педагогічна робота з підлітками із делінквентною поведінкою (друга половина ХХ – початок ХХІ століття) : дис. … канд. пед. наук : 13.00.05 / Клішевич Наталія Анатоліївна. – К., 2011. – 243 с. 4. Миньковский Г. М. Организация борьбы с преступностью несовершеннолетних в больших городах европейских социалистических стран / Г. М. Миньковский, А. И. Долгова // Некоторые вопросы современной зарубежной криминологии и социологии права : сб. науч. тр. - М., 1977. - С. 3–28. 5. Райский Б. Ф. Условия и причины возникновения отклонений в поведении детей и подростков : учеб. пособ. к спецкурсу / Б. Ф. Райский. – Волгоград : ВГПИ им. А. С. Серафимовича, 1986. – 88 с. 6. Трубавіна І. М. Програма «Соціальний супровід неблагополучної сім’ї» / І. М. Трубавіна // Комплексні програми центрів соціальних служб для молоді / [за ред. С.В. Толстоухової]. – К. : УДЦССМ, 2001. – С. 29–43.