Вольнова Л. М. Правовий захист дітей від шкідливого впливу ЗМІ як напрям профілактики їх асоціальної поведінки / Л. М. Вольнова // Правова освіта перед викликами сучасності : матеріали Всеукраїнського міжвузівського соціально-правового семінару (Київ, 26 травня 2011 року) / За заг. ред. проф. І. М. Ковчиної. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – С. 13-14. Л. М. Вольнова, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІД ШКІДЛИВОГО ВПЛИВУ ЗМІ ЯК НАПРЯМ ПРОФІЛАКТИКИ ЇХ АСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ Значення засобів масової інформації (ЗМІ) в житті сучасного суспільства важко переоцінити. Разом із тим їхній вплив, як і будь-яка інша дія на людину, несе в собі як позитивну, так і негативну сторону. Особливо сильну дію вони здатні надати на формування особистості дитини. Сама можливість негативного впливу ЗМІ на поведінку особистості до теперішнього часу у багатьох викликає сумнів, особливо у представників ЗМІ. Однак наукові дослідження доводять, що такий вплив є. Так, комісія парламенту США із вивчення впливу телебачення на дітей і юнацтво ще в 60-х роках минулого століття прийшла до висновку про те, що телебачення прищеплює дітям низку моральних і соціальних цінностей, які несумісні з нормами цивілізованого суспільства [3, с.105]. Д. Зіядова звертає увагу, що деформацію духовного життя підлітків значною мірою спричиняє поширення у ЗМІ культу сили, жорстокості, наркотиків як норми життя [1, с.19]. М. П. Пляшечник наголошує, що підлітки все частіше будують свою поведінку за зразком «західних суперменів» [4], оскільки «смакування» ними деталей насильницьких діянь, створює враження про поширеність (а отже дозволеність) і непереможність злочинного насильства, робить його привабливим для дітей, які не володіють іншими засобами самоствердження. Демонстрація порнографічних сцен у ЗМІ також є одним із факторів, що зумовлюють злочинну статеву поведінку [2, с.17]. Вони можуть спричинити мимовільне збудження неповнолітнього, заохочують пошук ним сексуальної різноманітності, раннє та екстенсивне статеве життя. Загалом відсутність реального самоконтролю (внутрішня цензура) та контролю держави (зовнішньої цензури) за змістом програм на телебаченні та в мережі Інтернет створює умови для пропаганди насильства і жорстокості, спричиняючи асоціальні прояви у поведінці дітей. Найбільш поширеними способами профілактики патогенного впливу медіанасильства є законодавчі обмеження, громадські акції та медіаосвіта. Слід зауважити, що Закон України «Про захист суспільної моралі» (2003) став першим для пострадянських країн законом, який регламентує відносини у сфері моралі, подає визначення терміну «порнографія» (ст. 1). Ст. 7 Закону торкається дітей: «З метою захисту морального і фізичного життя неповнолітніх забороняється: розповсюдження продукції сексуального або еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг і проведення видовищних заходів сексуального або еротичного характеру серед неповнолітніх». Цей Закон також обмежує розповсюдження продукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, зокрема, застосування фізичної сили та насильства в стосунках між людьми чи людей щодо тварин, безжалісності та егоїзму як способу вирішення проблем чи досягнення поставлених цілей, застосування тортур, показ кривавих розправ, проявів садизму та інших патологічних насильницьких відхилень тощо [5]. В Україні спеціальним органом, який несе відповідальність за захист дітей від шкідливого впливу інформаційного середовища і встановлює критеріїв такої продукції, є Національна експертна комісія із питань захисту суспільної моралі. Рішення комісії є обов'язковими для розгляду центральними і місцевими органами влади, ЗМІ всіх форм власності, а також фізичними та юридичними особами. Одним із головних повноважень Національної комісії є експертиза всієї продукції еротичного / сексуального / порнографічного характеру з метою визначення категорії, до якої ця продукція відноситься. Відповідно, при віднесенні продукції до порнографії її обіг буде заборонений. Крім того, в Україні відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1315 від 17 серпня 1998 року «Про затвердження Положення про державне прокатне посвідчення на право розповсюдження і демонстрації фільмів» діє система обов'язкової класифікації всіх художніх фільмів. Спеціальна комісія при Міністерстві культури оцінює всі фільми і видає Прокатне посвідчення, в якому вказана категорія, до якої віднесений фільм. Водночас можна припустити, що оцінювання фільмів проводиться не на основі їх стовідсоткового перегляду членами комісії, що збільшує ризик отримання вказаних посвідчень на фільми, які повинні заборонятися для неповнолітніх. Для оптимізації ситуації, що склалася, члени I Всеукраїнського конгресу жінок, запропонували створити наглядову раду із представників соціальних інститутів і недержавних організацій з контролю за кінопродукцією. Разом із тим до теперішнього часу це так і залишилося лише побажанням. Згідно з Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №781 від 18 червня 2003 року «Про затвердження системи візуальних позначень класифікації кіновідеопродукції залежно від аудиторії, на яку вона розрахована», для телебачення застосовується спеціальне маркування (візуальні позначення). Однак слід зауважити, що така система класифікації регламентує лише розповсюдження фільмів, а є ще програми, відеокліпи тощо; вона також не ніяк не відображена у продукції вільного відеопродажу, відеопродукції, доступній в мережі Інтернет. Крім того, значна зайнятість батьків, а також недостатня їхня увага до змісту дитячого дозвілля створює умови для безконтрольного перегляду неповнолітніми усіх визначених категорій фільмів. Стаття 19 Закону України «Про рекламу» (1998) декларує заборону на розміщення інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, а також правила пристойності, дискредитують авторитет батьків і вихователів, підривають довіру до них з боку неповнолітніх. В цій ситуації знову є своє «але». Така заборона поширюється лише на рекламу, адресовану неповнолітнім. Поряд із цим, останні можуть вільно споглядати будь-які рекламні зразки як під час денного перегляду дозволених фільмів, так і під час прогулянок містом, походів до магазину тощо. Важливим, хоча й дискусійним, способом протистояння потокам екранного насильства і порнографії можна вважати психологічну «вакцинацію». Вона передбачає введення курсів лекцій, які міститимуть спеціальні добірки насильницьких та сексуально-еротичних сюжетів, що супроводжуватимуться відповідними роз'ясненнями та психологічним тренінгом. Однак, по-перше, система таких курсів поки що відсутня; по-друге, не відомо, як батьки зреагують на таке просвітництво; і, по-третє, подібна «вакцинація» моє проводиться за науково обгрунтованими принципами, з урахуванням соціально-вікових особливостей неповнолітніх. Підводячи підсумок, слід зазначити, що, хоча й в країнах колишнього СРСР, в тому числі й в Україні, підготовлено суттєву законодавча база у сфері регулювання діяльності ЗМІ, на жаль, нормативними актами не передбачені конкретні форми та механізми державного і соціального контролю за освітньо-просвітницькою практикою ЗМІ. Література 1. Зиядова Д. Почему подросток совершает преступление? / Д. Зиядова // Воспитание школьников. – 2002. – № 8. – С. 17-21. 2. Лановенко І. І. Концепція ранньої профілактики статевих злочинів : автореф. дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І. І. Лановенко. – К., 1995. – 23 с. 3. Махов Ф. С. США: молодежь и преступность / Ф. С. Махов. – М., 1972. – С. 105-106. 4. Пляшечник Н. П. Групповые насильственные преступления несовершеннолетних и их профилактика органами внутренних дел : автореф. дисс. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология ; Уголовно-исполнительное право» / Н. П. Пляшечник. – М.,2000. – 21 с. Шевченко Т. «Защита общественной морали в Украине» [Электронный ресурс] / Т. Шевченко // Законодательство и практика масс-медиа Украины. – 2004. – № 4. – Режим доступа : http://www.medialaw.ru/publications/zip/national/new/ua/4.htm#1