Вольнова Л. М. Особливості психокорекційної роботи з сім’ями, що виховують дитину з обмеженими можливостями / Л. М. Вольнова // Психологічні засади соціальної роботи з інвалідами [Текст] : матеріали круглого столу, 30 вересня 2010 року, Лютіж. – К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. – С.18-20. УДК 378.37 Вольнова Леся Миколаївна ОСОБЛИВОСТІ ПСИХО-КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З СІМ'ЯМИ, ЩО ВИХОВУЮТЬ ДИТИНУ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ Одним із актуальних напрямів удосконалення системи виховання дітей з обмеженими можливостями є пошук ефективних форм корекційної роботи з ними. В даний час в Україні найбільш поширеною формою надання корекційної допомоги дітям є їх виховання та навчання в спеціальних дошкільних установах і спеціальних групах при загальноосвітніх дитячих садках. Однак із кожним роком все актуальніше звучить питання про надання допомоги батькам, які виховують дітей з обмеженими можливостями. Слід зазначити, що над питаннями соціально-психологічної допомоги сім'ї, що виховує дитину з обмеженими можливостями працювали В. Г. Кулагіна, В. І. Курбатов, Г. І. Мигович, П. Д. Павленок, Т. В. Семигіна, І. М. Трубавіна, Е. І. Холостова, А. Г. Шевцов та ін. Як свідчать результати проведених досліджень, практично у всіх дітей з обмеженими можливостями спостерігаються девіації в особистісному розвитку, обумовлені не лише дією дефекту, але й порушеннями міжособистісної взаємодії і контактів з батьками, зокрема, батьківською неадекватністю у прийнятті дитини з проблемами в розвитку, недостатністю в емоційно-теплих стосунках. Означені вище чинники обумовлюють гостру необхідність надання дітям з обмеженими можливостями соціально-психологічної допомоги, що включає не лише корекцію особистісних чи інтелектуальних порушень, але й оптимізацію внутрішньосімейних стосунків. Враховуючи мету дослідження, ми надали перевагу організації психокорекційної роботи у вигляді психологічного супроводу сімей, що виховують дітей із порушенням розумової діяльності. Практика показала, що до основних цілей психокорекційної роботи з сім’ями, які виховують дітей з обмеженими можливостями, в рамках психологічної допомоги можна віднести: 1) корекцію внутрішнього психологічного стану матері (стан неуспіху, пов'язаний із порушенням розумової діяльності дитини, повинен поступово перейти в розуміння можливостей дитини, у радість від її «маленьких» успіхів); 2) надання допомоги в особистісному зростанні матері в процесі взаємодії зі своєю дитиною, в процесі її навчання та виховання; 3) сприяння підвищенню особистісної самооцінки матері на основі результатів її титанічної праці, спостережуваних в успіхах дитини; 4) трансформацію освітньо-виховного процесу, що реалізовується матір’ю щодо дитини, в психо-корекційний процес щодо неї. Спираючись на означені цілі, доцільною є реалізація таких методів роботи: 1) демонстрація батькам дитини із порушенням розумової діяльності методичних прийомів роботи, спрямованих на корекцію порушень її розвитку, формування навичок адекватної поведінки та гармонійної особистості; 2) конспектування батьками занять, що проводяться психологом; 3) самостійне проведення одним із батьків (частіше матір’ю) окремих занять або частини заняття під контролем психолога; 4) виготовлення батьками наочних посібників для проведення занять із дітьми; 5) читання батьками спеціальної літератури, рекомендованої психологом. Слід зауважити, що організовуючи психокорекційну роботу з сім’єю дитини із порушеннями розумового розвитку, необхідну особливу увагу зосередити на врегулюванні взаємин між матір’ю та дитиною. З цією метою психологу доцільно використовувати відповідні психокорекційні техніки та методи, обгрунтовані провідними дослідниками даного питання, зокрема: 1) арт-терапію у вигляді спільного малювання, ліплення, вишивання чи мереживного плетіння, шиття, що сприятиме встановленню адекватної взаємодії між матір’ю та дитиною в процесі спільної творчості (за М.В. Кисельовою); 2) хореотерапію (спільний танець), що не лише формує у дитини правильні рухи під музику, але і за допомогою активізації рухової сфери знімає агресивні чи депресивні стани (за А. А. Осиповою); 3) естетотерапію – спільне відвідування музеїв, театрів, художніх та інших виставок, що дозволить сформувати у дитини адекватні поведінкові навички, моделі взаємодії у відповідних ситуаціях у соціумі (за Є. А. Стребелєвою та Г. А. Мішиною); 4) казкотерапію, щоб допомогти знайти батькам ефективніший спосіб вирішення життєвих завдань і проблем (за Т. Д. Зінкевич-Євстигнєєвою); 5) терапію любов'ю, що дозволить батькам за допомогою найвищого почуття, яким нагородила людину природа, – любові до дитини – долати її проблеми (за В. В. Ткачевою). З батьками доцільно також проводити групові психо-корекційні заняття. Їх метою є: корекція особистісних порушень; обговорення проблеми прийняття дефекту дитини її батьками. В результаті проведення серії таких занять (кількість яких встановлюється індивідуально) батьки дитини знайомляться з елементарними прийомами корекції та отримують мінімум спеціальних знань, зміст яких ми спеціально не обумовлюємо через їх популярність. Отримані теоретичні та практичні знання допоможуть батькам у вирішення проблем дитини та сім’ї в цілому. Слід пам’ятати, що психолог не лише навчає батьків певному мінімуму психолого-педагогічних знань, але і додає їм упевненості в успіху їх діяльності, допомагає усвідомити потребу в цій діяльності. Психолог надає батькам підтримку у будь-якому випадку, навіть тоді, коли їх перші спроби не закінчуються успіхом. Психолог є саме тією особою, яка веде сім’ю по лабіринтах педагогічних і психологічних загадок розвитку їх дитини, а також тією особою, за допомогою якої ставлення батьків до своєї дитини набуває природного змісту і форм. Досвід підтверджує, що ефективність пропонованої системи допомоги сім'ї, що виховує дитину з обмеженими можливостями, підтверджується тим, що батьки, котрі пройшли курс психокорекційних занять, не дивлячись на величезні психологічні труднощі, особистісно розкріпачуються, знаходять у собі новий творчий потенціал і спрямовують його на взаємодію зі своєю дитиною, її зростання.